На загальній аудієнції з Папою
12 листопада 2008 р.

Цього року під час загальних аудієнцій у Ватикані катехиза Святішого Отця присвячена святому Павлові, адже Церква відзначає рік, присвячений ювілеєві 2000-річчя від народження святого Апостола. Також і під час зустрічі з десятками тисяч прочан та побожних туристів з усього світу, зібраних на площі перед базилікою святого Петра у Ватикані, що відбулась у середу 12 листопада, Венедикт XVI присвятив увагу посланням святого Павла, в яких говориться про смерть, воскресіння і другий прихід Господа нашого Ісуса Христа. Як і щотижня, Святіший Отець спочатку виголосив катехизу італійською мовою, а потім коротко підсумував французькою, англійською, німецькою, іспанською, португальською та польською мовами.

Згідно із святим Павлом, Господь Ісус повернеться наприкінці часів, супроводжений воскресінням мертвих, а потім, як написано в Посланні до Солунян: «…ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди» (І Сол 4, 17). Апостол пов’язує спасіння з пасхальним таїнством та есхатологічним майбутнім. Ми живемо сучасним, очікуючи повного відкуплення. У той час, коли земне тіло зазнає тління, християни очікують від Господа небесного житла, нашої справжньої батьківщини. Християнська надія, тісно пов’язана з вірою, не ґрунтується на утопії, – наголосив Святіший Отець, – а на впевненості, як про це написав святий Павло в Посланні до Римлян: «…ми надією спаслися» (Рм 8,24). Християнська віра є надією, яка перетворює і підтримує наше життя.

Говорячи про другий прихід Ісуса Христа, святий Павло заохочує до витривалості у вірі та дбанні про духовне життя. Віра збуджує надію, перемінює і підтримує життя вірних. Тому усе наше життя повинно бути дорогою, яка веде до радісної зустрічі з Господом.
Виразом «Маран ата!», – «Прийди, наш Господи!», записаним у Посланні до Корінтян (І Кор 16,22), висловлюється у усвідомлення спасіння, уже здійсненого у пасхальному таїнстві і радісна надія християн, які підтримані цією надію, прямують назустріч Христові.

Остання книга Нового Завіту завершується молитвою: «Прийди, Господи Ісусе! «Чи можемо також і ми так молитись? – запитав Венедикт XVI і далі пояснив. - Мені здається, що сьогодні нам, у нашому житті та в нашому світі, нелегко молитись, щоб прийшов Суддя Христос, і я думаю, що ми щиро не наважуємось про це молитись задля багатьох причин, однак, у правильний і коректний спосіб також і ми, разом з першими християнами, можемо сказати: «Прийди, Господи Ісусе». Очевидно, не бажаємо, що тепер прийшов кінець світу, але, з другого боку, прагнемо, щоб закінчився цей несправедливий світ, щоб він ґрунтовно змінився, щоб почалась цивілізація любові, щоб прийшов світ справедливості і миру, без насильства, без голоду. Ми бажаємо цього всього, а як це може здійснитись без присутності Христа? Без Нього ніколи не будемо мати насправді справедливого і оновленого світу. Також і ми з великою невідкладністю, викликаною обставинами наших часів, можемо і повинні сказати: «Прийди, Господи! Прийди, де існує несправедливість і насильство, прийди до таборів біженців, у Дарфурі, у Північному Ківу (в Конго) та в багатьох інших частинах світу; прийди туди, де панують наркотики; прийди також і туди, де багаті про тебе забули, і живуть тільки для себе. Прийди туди, де Ти є невідомим. Прийди і віднови сьогоднішній світ. Прийди також і в наші серця, щоб ми самі змогли стати Божим світлом, Твоєю присутністю. Молимось разом із святим Павлом: «Маран ата!», «Прийди, Господи Ісусе!», молимось, щоб Христос був дійсно присутній у сьогоденні нашого світу і його оновив», – сказав Папа Венедикт XVI під час загальної аудієнції.

Він також окремо привітав та поблагословив учасниць генеральної капітули Сестер Згромадження Дочок Марії Помічниці Християн, тобто Сестер Салезіянок, молодь, хворих, молоді подружні пари та уділив Апостольське благословення.