Відійшов по вічну нагороду єпископ Софрон Дмитерко, ЧСВВ, владика-емерит Івано-Франківської єпархії УГКЦ (оновлено)

Сьогодні, 5 листопада 2008 року вранці, в Івано-Франківську, після довгої і важкої хвороби, на 92 році життя упокоївся в Бозі визначний єпископ УГКЦ, ісповідник віри, Преосвященний Софрон Степан Дмитерко, ЧСВВ, владика-емерит Івано-Франківської єпархії.

Він народився 1 червня 1917 року в селі Бичківчі, Чортківського району, у священицькій родині. Закінчив початкову школу у селі Мишків, Заліщицького району, а згодом вступив до Станіславівської гімназії. А у 1932 році, на 15 році життя, переступив поріг навіціятського дому, Крехівського монастиря Отців Василіян, де й прийняв монаше ім’я Софрон. Після новіціятської проби склав перші тимчасові монаші обіти, продовжуючи навчання у монастирських школах в Кристинополі, Лаврові та Добромилі. З причини Другої світової війни, разом з іншими монахами опинився у Чехії, де був прийнятий на навчання у семінарії в Оломоуці на Мораві. 14 травня 1942 року єпископ Микола Дудаш, ЧСВВ, з Будапешту, таємно уділив братові Софрону ієрейські свячення. Коли про ці священичі свячення молодих богословів довідалось ґестапо, відразу наказало вислати усіх нововисвячених на примусові роботи. Софрона Дмитерка заслали працювати у Моравській Остраві у вугільні шахти. А у 1943 році о. Софрон Дмитерко повернувся до Львова. Але уже за кілька місяців був скерований настоятелями до Погоні, потім до Гошева, а незабаром до Бучача, виконувати обов’язки префекта юнацької гімназії при монастирі.

Упродовж 1944 - 1954 років перебував під арештом за антирадянську діяльність. Після звільнення підпільно душпастирював у Коломиї, Долині, Яремчі та інших містах.

Наприкінці 60-тих років блаженний владика Іван Слезюк запропонував о. Софрону стати єпископом. І вже 30 листопада 1968 року, за згодою також верховних настоятелів Василіянського Чину, о. Дмитерко прийняв єпископські свячення з рук владики Слезюка. У 1973 році владику Софрона несподівано заарештували, а у січні, на саме Різдво 1974 року, відбувся суд, який присудив два роки загального режиму. Отож, арештованого єпископа відправили до присілку Лєнінскоє, що на Луганщині. По двох роках владика був звільнений, повернувшись, виконував працю кочегара у Коломиї, а згодом працював на заводі безалкогольних напоїв. Підпільно обслуговував вірних, уділяючи Святі Тайни та відправляючи Служби Божі, займався також вишколом молоді. За часи підпілля владика Софрон рукоположив понад 65 священиків.

Так тривало до виходу Церкви з підпілля. Лише з 1989 року єпископ Дмитерко розпочав легальну діяльність, а вже 16 січня 1991 року Слуга Божий Іван Павло ІІ, тогочасний Папа, підтвердив його ординарієм Івано-Франківської єпархії. Синод Єпископів УГКЦ, який відбувся 14-20 вересня 1997 року, з благословення Вселенського Архиєрея, прийняв резигнацію владики Софрона Дмитерка, ЧСВВ, зі становища ординарія Івано-Франківської єпархії. Хоч уже важко хворий, владика-емерит, наскільки йому дозволяло здоров’я, ревно виконував архипастирські обов’язки. Свої страждання та болі жертвував за Церкву та український народ. До останньої хвилини свого життя владика Софрон перебував під жертвенною опікою Сестер Служебниць.

1 червня 2007 року урочисто відзначено ювілей 65-річчя ієрейських свячень та 90-річчя життя ісповідника віри, Преосвященного владики Софрона Дмитерка, ЧСВВ.

Зі святими упокой, Господи, Твого вірного і ревного слугу та сотвори йому вічную пам’ять!

Сьогодні, 5 листопада, у храмі Христа Царя при монастирі ОО Василіян в Івано-Франківську, о 18.00 буде відслужено Парастас. Завтра, після заупокійної Служби Божої, о 12.00, тлінні останки покійного буде процесійно перенесено до катедрального собору Воскресіння Христового, де в п’ятницю, 7 листопада, о 12.00 розпочнуться похоронні богослуження.