Молитва "Ангел Господній" з Папою в празник Всіх Святих, 1 листопада 2008

1 листопада, з нагоди празника Всіх Святих, розпочинаючи свою катехизу перед молитвою «Ангел Господній», Вселенський Архиєрей сказав, що відвідуючи ботанічний сад нас вражає різноманітність квітів та рослин, саме тоді призадумуємося над тим, яку фантазію мав Сотворитель, творячи усю цю красу. Але подібно діється, коли поглянемо на святість: світ видається немов сад, де Дух Господній надихнув до святого життя велику кількість жінок та чоловіків, різного віку, соціального становища, мови, національності та культури. Кожен із них є відмінним від іншого, відрізняється своєю неповторною особистістю та духовною харизмою. Проте усі вони мають, немов, «знак» Христа, тобто відбиток Божої любові, любові Ісуса Христа, яку Він засвідчив, зокрема, на хресті. Усі вони перебувають у радості, беруть участь у святкуванні, яке не має кінця, проте, до цієї мети вони дійшли через чималі труднощі та випробування, за прикладом нашого Спасителя.

Папа зазначив, що празник Всіх Святих був започаткований і відзначався ще у першому тисячолітті, коли християни молитовно вшановували усіх мучеників. Вже у 609 році у Римі, Папа Боніфатій ІV посвятив Пантеон, присвячуючи його Пресвятій Діві Марії та усім Мученикам. На думку Святішого Отця, мучеництво, в загальному, розуміємо як любов за Христа, яка нічого для себе не вимагає, як любов, що повністю жертвує себе у дарі Господеві та ближнім. Цю духовну ціль, до якої покликані усі, без винятку, християни, можна осягнути шляхом євангельських «блаженств», дороговказів, які пропонує нам Святий Євангелист Матей. Як наголосив Папа Венедикт ХVІ, це та сама дорога, якою йшов Ісус і якою, докладаючи усіх зусиль, крокували святі, усвідомлюючи свої людські обмеження. У своєму житті вони були убогі духом, засмучені гріхами, тихі, голодні та спраглі справедливості, милосердні, чисті серцем, миротворці та переслідувані за правду. Господь дозволив їм взяти участь у Його щасті: частково тут, на землі, та у повноті в небесному царстві. Тепер вони утішені, спадкоємці землі, насичені, прощені, споглядають Господа, дітьми Якого вони є. Підсумовуючи можна сказати, що «їхнє Царство Небесне» (див. Мт. 5,3-10).

А на закінчення Святіший Отець процитував слова однієї релігійної пісні, у якій оспівується палке прагнення християнина належати до громади святих. Далі Папа побажав, щоб у душах усіх вірних розгорілось таке прагнення, допомагаючи долати усі перешкоди, страх та труднощі, що траплятимуться на життєвому шляху; заохочуючи також довіритись материнській опіці Пресвятої Богородиці, яка супроводжуватиме усіх нас до небесної батьківщини.