Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI
24 вересня 2008

Сьогодні, 24 вересня, о 10:30 місцевого часу, площу Святого Петра перед ватиканською базилікою заполонили прочани, прибулі не лише з Риму та інших італійських міст, але й з різних куточків нашої планети. Розпочинаючи загальну аудієнцію, Святіший Отець звернувся до них, промовивши: «Дорогі брати та сестри, сьогодні хотів би говорити про стосунок між святим Павлом і апостолами, які його випередили у наслідуванні Ісуса». Святий Павло, хоча й жив у той самий час, що й Ісус з Назарету, проте ніколи не мав нагоди із Ним зустрітись. Саме тому, після події навернення, яка трапилася із Павлом по дорозі до Дамаску, йому були необхідні поради перших учнів Спасителя, тих, яких особисто вибрав Учитель на початку Своєї прилюдної діяльності для звіщення усім народам Доброї Новини про спасіння. Далі Вселенський Архиєрей вдався до Павлового листа до Галатів, у якому автор зазначає про свої зв’язки із деякими учнями Ісуся, що належали до грона 12 апостолів: особливо з Апостолом Петром, якого Христос вибрав за основу Своєї Церкви, із «братом Господнім» (Гал.1,19) і Яковом. Павло не вагався визнавати їх «колонами» Церкви. Особливого значення мала зустріч Павла і Петра у Єрусалимі: Апостол Народів зупинився на 15 днів у Святому Місті, щоб роз’яснити певні справи, порадитись із Святим Петром, як також довідатись про земний шлях Ісуса, Який по дорозі до Дамаску докорінно перемінив його життя і покликав, перетворюючи з гонителя християн на проповідника Євангелії.

«Якого роду інформацію мав Павло про Ісуса Христа протягом трьох років, після зустрічі під Дамаском?», – запитує Папа Венедикт ХVІ. А відповідаючи, Вселенський Архиєрей спершу звернув увагу зібраних на слова із першого листа Апостола Павла до Коринтян, у якому автор ставить наголос на вірності усьому тому, що й він, у свою чергу, отримав у Єрусалимі: «Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням, що був похований, що воскрес третього дня за Писанням». Ця формула, мабуть, вже існувала у 30 роках, а святий Павло передав її на письмі. У ній автор наголошує на смерті та похованні і на воскресінні Ісуса. Апостол Народів проповідував найперше те, що дізнався про Ісуса від Апостолів у Єрусалимі, а центральними, найголовнішими точками були Пресвята Євхаристія та Воскресіння. Слова, які Ісус промовив на Тайній Вечері, були, очевидно, для Павла, центром життя Церкви, бо Церква будується на цьому осередку. Окрім цього євхаристійного центру, у якому завжди наново народжується Церква, ці слова Спасителя, які передав також і Павло в 11 главі свого першого листа до Коринтян, мали значний вплив на особистий зв’язок Павла з Ісусом. У листах Павла вираз «за вас», коли мова йде про Євхаристію, стає «за мене», розуміючи, що у цьому «вас» криється універсальність спасіння, як також любов Бога до кожного. «За вас» у Павла стає «за мене», «за Церкву», «за усіх». «Євхаристією і в Євхаристії будується Церква і розпізнається як «Христове Тіло» (1 Кор.12,27), яке щодня живиться силою Духа Воскреслого(Ісуса)», – наголосив Вселенський Архиєрей. Далі Папа узяв для роздумів інший уривок із першого листа до Коринтян, а саме із 15 глави, у якому зустрічаємо такі ж слова вірності переданому, про найважливіші правди християнської віри: смерть і воскресіння Ісуса.

Після того Святіший Отець зазначив, що в оригінальному переданні, яке переходило з уст в уста, вживався вираз «є воскреслий», а не «воскрес», оскільки цей перший підкреслює, що воскресіння Ісуса має вплив аж до сьогодні, бо Христос воскрес і живе у Пресвятій Євхаристії й у Церкві. Воскреслий Христос з’явився Кифі, Дванадцятьом, потім більш як п’ятдесятьом братам та Якову, «а наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені», – пише святий Павло, додаючи, що він не гідний зватись Апостолом оскільки переслідував Церкву Божу, проте не марною була у ньому благодать Господа.

«Важливість, що він надає живій церковній Традиції, яку передає своїм спільнотам, виявляє наскільки помилковим є бачення тих, які присвоюють Павлові вигадку християнства: перш ніж проповідувати Ісуса Христа, свого Господа, він зустрів Його по дорозі до Дамаску», – наголосив Папа.

Закінчуючи загальну аудієнцію Святіший Отець промовив: «Наша віра не народжується з міфу, чи якоїсь ідеї, а від зустрічі з Воскреслим, у житті Церкви». А опісля Вселенський Архиєрей уділив присутнім своє Апостольське благословення.