Проповідь Святішого Отця Венедикта XVI на завершення Євхаристійної процесії у Люрді

Розпочавши проповідь молитвою до Євхаристійного Ісуса, Святіший Отець зазначив, що споглядаємо на Того, хто під час пасхальної вечері подарував Своє Тіло і Кров учням, щоб бути з ним «по всі дні аж до кінця світу» (Мт 28,20). Він є початком і кінцевим пунктом нашої віри, без Нього ми були б нічим, і взагалі, абсолютно нічого не було б.

Освячений Агнець говорить нам про безмежну силу Любові, виявленої на прославленому Хресті, говорить про неймовірне приниження Того, Який став убогим, щоб Собою збагатити нас, Який погодився втратити усе, щоб здобути нас для Отця.

Папа закликав вірних погодитись віддати себе Ісусові, Який нам усе подарував, Який прийшов спасти світ, а не судити. Дві тисячі років тому Пресвята Діва Марія погодилась на це, віддала Своє тіло, щоб прийняти Тіло Створителя. «Усе прийшло від Христа, також і Марія; усе прийшло через Марію, і сам Христос»,– зазначив Венедикт XVI.

Святіший Отець говорив про те, що у Пресвятій Євхаристії є Ісус Христос минулого, в історичній правді Тайної Вечері, до якої нас провадить кожна Свята Літургія. Є Ісус Христос теперішнього, присутній тут і тепер, в конкретному моменті історії людства. Пресвята Євхаристія – це також Ісус Христос майбутній, Ісус, що прийде. Коли споглядаємо на освяченого Агнця, споглядаємо на те, що побачимо у вічності, відкриваючи увесь світ, підтримуваний Творцем у кожному історичному періоді.

«Деякі серед нас не можуть, або ще не можуть приймати Його у Найсвятіших Тайнах, але усі можуть контемплювати Його з вірою та любов’ю, висловлюючи прагнення змогти, нарешті, єднатися з Ним. Це прагнення має велику цінність перед Богом», – сказав Венедикт XVI, пригадавши і про те, що коли святу Бернадету наступного дня після першого Святого Причастя приятелька запитала, що принесло їй більше щастя – появи Пресвятої Богородиці чи Причастя, вона відповіла, що це дві речі, які перебувають поруч, яких не можна порівнювати і від яких вона однаково щаслива.

Закінчуючи проповідь, Святіший Отець звернувся до паломників і до місцевих мешканців, щоб після мовчазного споглядання і молитви, після адорації в тиші, пізніше говорили, звіщаючи світові, що не можуть мовчати про те, що знають. «Ідіть, розповідайте світові про Божі чудеса, присутні у кожному моменті нашого життя, у кожному місці землі», – сказав він.