Проповідь Вселенського Архиєрея Венедикта XVI під Святої Літургії для хворих

На початку своєї проповіді Святіший Отець пригадав присутнім, що вчора Католицька Церква урочисто вшанувала хрест Господній: знаряддя смерті Ісуса та засіб нашого спасіння, який виявляє нам повноту Божого милосердя. Папа зазначив, що хрест є місцем, яке у досконалий спосіб показує нам співчуття Бога до нашого світу. А сьогодні Римо-Католицька Церква скеровує свій погляд на Пречисту Діву Марію, Яка співстраждала разом із Своїм Сином за усіх грішників. У свій час Святий Бернард ствердив, що Пресвята Богородиця увійшла у терпіння Ісуса Христа через Своє співстраждання. Під хрестом здійснилось пророцтво Симеона: «Тобі самій меч прошиє душу»(Лк.2,35). Терпіння Ісуса викликали також великий біль у материнському серці Марії, і можна ствердити, що саме це співстраждання Пресвятої Богородиці привело Її до досконалості, вчиняючи спроможною прийняти на Себе нове духовне завдання, яке Їй приготував Її Син: стати Матір’ю Ісуса у Його членах, (тобто у Церкві). В особі улюбленого учня Івана, Спаситель передає кожного із нас Своїй Матері, кажучи: «Жінко, ось син твій».

Проте, Папа наголосив, що сьогодні Марія перебуває у радості та славі Воскресіння Свого Сина, що Її сльози, які зросили Голготу, обернулись в усмішку, якої ніщо не здатне пригасити, незважаючи на те, що Вона й надалі співстраждає із нами, у чому переконуємось протягом усієї історії християнства. «Пречиста Діва Марія любить кожну свою дитину, особливо зосереджуючи Свою увагу на тих, які, так як і Її син у годині терпіння, є жертвою стражданння; Вона їх любить лишень за те, що вони є Її дітьми, згідно волі Ісуса на хресті», – підкреслив Вселенський Архиєрей.

Далі Папа зупинився на усмішці Пресвятої Богородиці, яку митці Середньовіччя зуміли належно оцінити та відтворити. Ця усмішка спрямована до кожного із нас, в особливий спосіб до тих, які страждають. Шукати цю усмішку не є побожним чи старомодним сентименталізмом, а є достойним виявом зв’язку між нами і Тією, яку нам подарував наш Спаситель як Матір. «Усмішка Пречистої Діви Марії є джерелом живої води. «Хто вірує в мене – сказав Ісус, – то ріки води живої з нутра його потечуть» (Ів.7,38). Марія є Тією, Яка повірила і з Її нутра потекли ріки живої води, що витікають для того, щоб зросити людську історію», – наголосив Папа, додаючи, що джерело у Люрді є скромним знаком цієї духовної дійсності. Із віруючого та материнського серця Марії випливає жива вода, яка спроможна очистити та оздоровити. Занурюючись у джерельні води Люрду, численні особи мають можливість відчути солодке материнство Пречистої Діви Марії, Її любов, а єднаючись із Нею, – краще з’єднатись із Її Сином Ісусом. З Її серця випливає любов, яка спонукує нас до синівської відповіді, кличе до того, щоб беззастережно Їй довіритись.

Опісля Святіший Отець наголосив на тому, що Ісус Христос розприділяє Своє спасіння через Святі Тайни, а тим людям, які страждають з приводу важких чи невиліковних хворіб, через ласку Оливопомазання. Папа зазначив, що для усіх людей терпіння є чимось чужим, з чим не можна змиритись, і тому важко його переносити, а ще важче прийняти його, як частину свого покликання, як це, наприклад, робили великі святі. Благодать, що отримуємо через Святу Тайну Оливопомазання, полягає у тому, що приймаємо Ісуса-лікаря. Христос не є звичайним лікарем. Щоб оздоровити Він не залишається ззовні людського терпіння, а приходить і поселяється у тому, хто страждає, щоб бути разом із цією особою. Присутність Ісуса руйнує усамітнення, викликане болем. Людина вже більше не несе сама свого страждання, але, оскільки є терплячим членом Христа, уподібнюється до Нього і у Ньому бере участь у народженні нового створіння.

Папа підкреслив, що без Божої допомоги, ярмо хвороби і терпіння є надзвичайно важким. А отримуючи Святу Тайну Оливопомазання, ми виявляємо, що не бажаємо нести іншого ярма, як тільки ярмо Христове, бо воно, як навчає Спаситель, є любим та легким. Далі Вселенський Архиєрей заохотив тих осіб, яким уділив цього дня Святу Тайну Оливопомазання, «увійти у подібну надію».

А на закінчення своєї проповіді Святіший Отець підбадьорив також тих, які опікуються та відвідують хворих, особливо священиків-капеланів у лікарнях та парафіях, бажаючи їм завжди відчувати підтримку християнських спільнот у їхній особливій та важливій місії. Опісля, у молитві до Пресвятої Богородиці, Папа з’єднався з усіма паломниками та хворими.