Папа Венедикт XVI про проблеми міграції

В останню неділю серпня 2008 року, закінчивши опівдні проказувати Марійську молитву «Ангел Господній», перед якою Святіший Отець провів недільні роздумування, та уділивши Апостольське благословення, Венедикт XVI окремо звернув увагу на збільшення нелегальної імміграції з Африки. Для цього використовується, переважно, морський шлях через Середземне море. Іммігранти вбачають у європейському континенті причал надії, шукаючи порятунку з важких та нестерпних ситуацій, однак, часто їхня подорож закінчується трагедією: щотижня з’являються повідомлення про загибель десятків нелегальних іммігрантів, затоплення човнів, нелюдські умови, в яких вони змушені перебувати.

Папа підкреслив, що міграція існує ще з початків людської історії і завжди була характерною рисою взаємостосунків між народами та країнами. Однак, сучасний надзвичайний стан, пов’язаний з імміграцією, вимагає солідарності та, одночасно, дійових політичних відповідей. Численні регіональні, державні та міжнародні інституції займаються проблемами нелегальної міграції і вони гідні похвали та захочення до дальшої діяльності, яку виконують з почуттям відповідальності та гуманітарного духу.

Почуття відповідальності повинні виявити також і країни, з яких прибувають іммігранти, не лише тому, що йдеться про їхніх громадян, але також і усуваючи причини нелегальної міграції, обрубуючи при корені всі форми злочинності, які з нею пов’язані. В свою чергу, європейські чи інші країни, що є метою імміграції, повинні, серед іншого, за спільною згодою розвивати ініціативи та структури, що відповідають потребам нелегальних іммігрантів. Потрібно також усвідомлювати і самих нелегальних іммігрантів у цінності їхнього власного життя, яке потрібно захищати перед дуже серйозними рисками, на які вони себе наражають, шукаючи покращення своїх життєвих умов, як також і в тому, що всі зобов’язані дотримуватись законів.

Святіший Отець висловив почуття свого величезного обов’язку привернути загальну увагу на ці проблеми і просити великодушної співпраці окремих осіб та інституцій, щоб вийти їм назустріч та знайти шляхи розв’язки.