Загальна аудієнція Папи Венедикта XVI
2 липня 2008

У середу, 2 липня 2008 р., відбулася чергова загальна аудієнція Святішого Отця Венедикта XVI. Це була остання загальна аудієнція перед літнім відпочинком Папи та його візитом до Австралії. Після сьогоднішньої зустрічі з паломниками з усіх куточків світу, що відбулася в залі ім. Папи Павла VI, Венедикт XVI від’їхав до літньої резиденції у Кастель Ґандольфо. Наступна загальна аудієнція відбудеться у середу, 13 серпня.

З нагоди Року святого Павла Святіший Отець розпочав новий цикл катехиз, присвячений Апостолові Народів, зупинившись сьогодні на релігійно-культурному середовищі, в якому той жив.

Венедикт XVI зазначив, що ця тема, здавалося б, є дуже віддаленою від наших часів, адже повертаємося до проблем двотисячолітньої давності, але, водночас, зауважуємо, що багато тогочасних культурно-релігійних аспектів не відрізняються від сучасних.

Святий Павло походив з ізраїльської культури, носії якої становили приблизно 10% тогочасного населення Римської імперії. Їхня віра та стиль життя були явно відмінними від оточуючого середовища, що могло мати два наслідки: або насмішки і нетолерантність, або подив з проявами симпатії. Свідчення про обидва явища знаходимо в працях тогочасних істориків. Особливості єврейської культури та релігії добре вписувалися в середовище імперії, в той час як набагато важчою була доля послідовників Ісуса з Назарету, які відрізнялися як від юдаїзму, так і від імперського язичництва.

Місії святого Павла сприяли два фактори: з одного боку – елліністична культура, яка з часів Олександра Великого стала спільною спадщиною Середземномор’я, з другого – політично-адміністративна структура імперії, яка гарантувала мир та стабільність на великому просторі, сприяючи вільному подорожуванню. Таким чином, св. Павло міг достатньо вільно пересуватися, знаходячи в кожній місцевості певні спільні культурні характеристики. Наприклад, популярна в часах святого Павла філософія стоїків, говорила про всесвіт, як про великий гармонійний організм, навчала про рівність усіх людей незалежно від суспільного стану та статі, про самоопановування. Тож коли святий Павло пише в Посланні до Филип’ян: «брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, – про те думайте!», – він повторює гуманістичну концепцію саме цієї філософської течії.

У часах святого Павла переживало кризу тогочасне язичництво, зокрема його міфологічні чи громадські аспекти. Все більше філософів навчали про те. що Бог є близько людини, є з людиною. Тож коли Апостол Народів промовляючи в афінському Ареопазі говорить, що Бог не живе у рукотворних храмах, і що в Ньому ми живемо та існуємо, його слова не були незрозумілими для слухачів. Подібно, як багато поганських культів відбувалися приватно, також і зібрання християн проходили в приватних домах, адже тоді ще не було офіційних християнських місць культу.

Наприкінці загальної аудієнції Венедикт XVI звернув увагу на те, що зрозуміти святого Павла неможливо поза контекстом в якому він жив, а завдання Року святого Павла – навчитися від нього віри, навчитися правильної життєвої дороги.