На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 21 травня 2008 року

Задля дощової погоди сьогоднішня аудієнція (21.05.08) не відбувалась на площі святого Петра у Ватикані, а була проведена двом етапами: спочатку Папа привітав та поблагословив прочан з усього світу, зібраних в базиліці святого Петра, а потім у залі імені Папи Павла VI прийняв великі організовані прочанські групи.

Катехиза Святішого Отця була присвячена постаті преподобного Романа Сладкопівця, чи як його ще називають Сладкоспівця, або Романа Мелодиста, творця церковних гімнів, творця богослужбового жанру «кондаків». Святий Роман народився у Сірії наприкінці п’ятого сторіччя, де отримав класичну освіту та прийняв дияконські свячення 518 року. Згодом він оселився в Константинополі, де жив до смерті приблизно після 555 року, складаючи натхненні богослужбові піснеспіви на честь Господніх і Богородичних свят.

Роман Сладкоспівець відзначався побожним і смиренним життям, однак, не мав музичних здібностей, ні слуху, ані голосу, переносячи насмішки та глузування. Роман із сльозами молився до Пресвятої Богородиці, благаючи в Неї заступництва. У сні він отримав він Пречистої Діви Марії незвичайну благодать - прекрасний милозвучний голос і, одночасно, поетичний дар, завдяки чому став одним із найвизначніших авторів богонатхненних церковних гімнів на християнському Сході. Він є автором різдвяного та інших кондаків, найкраще зумівши показати трансцедентність Бога, давши доказ, як співом можна представити і прославити Бога.

Збереглось понад 80 кондаків, які свідчать про глибину богословського та літургічного змісту. Загально Романові Сладкоспівцю приписують понад тисячу молитов та гімнів, які розкривають суть церковних празників. Особливо славиться Акафіст до Благовіщення Пресвятої Богородиці, за зразком якого складали і далі складають всі інші акафісти.
Духовні твори Романа Сладкоспівця відзначаються доступною мовою, яка промовляє до сердець, одночасно, передають глибину богословського змісту та інтенсивність духовного переживання. За допомогою співу і метафоричних звернень він розгортав перед вірними Божий задум спасіння людства в Христі.

«Від злуки серця з істиною, що є любов’ю, - сказав Святіший Отець, - народилась вся християнська культура, і якщо віра й надалі є живою, ця культурна спадщина буде залишатись живою й присутньою» «Для віруючої людини, - додав він, - ікони не є минулим, собори не є тільки середньовічними монументами, але оселями життя, де зустрічаємо Бога і де зустрічаємось одні з одними».

Венедикт XVI також наголосив на тому, що велика музика,як григоріянський спів, Бах чи Моцарт у церквах, не є минулим, але живуть у літургії та нашій вірі. Якщо віра є живою, тоді християнська культура не стане справою минулого, а залишиться живою і присутньою. Віра є любов’ю і тому творить поезію й музику; віра є радістю, бо творить красу.».