Святіший Отець Венедикт XVI відправив "Пасхальне чування"

Вчора, 22 березня, коли за григоріянським календарем припадала Велика Субота, Папа Венедикт XVI очолив «Пасхальне чування», яке розпочалося о 21.00 римського часу в притворі базиліки Святого Петра у Ватикані. Згідно з традицією латинської Церкви, відправа розпочалася обрядами благословення вогню і приготування пасхальної свічки. Після запалення пасхальної свічки розпочався процесійний похід до базиліки, спочатку лише при світлі свічок, а при співі «Світло Христове» – по всій базиліці спалахнуло яскраве світло. Цей обряд є символом приходу Світла, тобто Христа, що є Дорогою, Істиною та Життям, у темний грішний світ. Далі прозвучав пасхальний гімн «Exsultet», тобто так зване «Великоднє послання», що є закликом до загальної радості на землі і на небесах.

Після читань зі Старого Завіту, Апостола та Євангелії від Матея, Святіший Отець Венедикт XVI виголосив проповідь.

Говорячи про смерть, як про відхід у невідоме, Папа звернув увагу на те, що у випадку Ісуса є новизна, яка змінює світ. Своєю смертю Він входить в любов Отця, а любов є невмирущою. Тому Його відхід перетворюється у новий прихід, який ніколи не закінчується. Під час земного життя Ісус, як і всі ми, був зв’язаний зовнішніми умовами тілесного життя, яке накладає певні обмеження. Але після цього акту любові, Ісус звільнився від цих бар’єрів. Тепер він може не лише проходити через зовнішні замкнені двері, але також через внутрішні двері міжособових стосунків, між минулим і завтрашнім, може переходити через мур відмінності, який розділяє одних від одних.

«Уже не я живу, але Христос у мені», – пише св. Павло у листі до Галатів. У Хрищенні Господь входить у наше життя через двері нашого серця, вливає своє життя у наше життя. Тому охрищені та віруючі ніколи не є чужими одні для одних. Навіть якщо нас розділяють континенти, культури, соціальні структури чи історичні відстані, коли ми зустрічаємося, ми знаємо одні одних, виходячи від того самого Господа, тієї самої віри, надії і любові, які нас формують. «Таким чином віра є силою миру і поєднання у світі: відстані подолані, у Господі ми стали близькими», – зазначив Венедикт XVI.

Далі Папа пояснив два елементи Святої Тайни Хрищення, які представляють дар нового буття: вода, що є фундаментальним елементом Хрищення, та світло, яке під час «Пасхального чування» набирає особливого змісту.

У давній Церкві був звичай, що єпископ чи священик, після проповіді, закликав віруючих, виголошуючи: “Conversi ad Dominum”, тобто «наверніться до Господа». Це було запрошенням внутрішньо спрямувати своє життя до Ісуса Христа, живого Бога, істинного Світла. А далі слідував заклик “Sursum corda” – вгору піднесімо серця, тобто: геть усі турботи, геть тугу. Обидва заклики є немовби запрошенням до оновлення нашого Хрищення. Ми постійно повинні відвертатися від помилкових доріг, по яких часто блукаємо у наших думках і вчинках, і наново звертатися до Бога, який є Дорогою Правдою і Життям. А також наново мусимо дозволити на те, щоб наше серце було вирване від усього, що тягне його донизу, і внутрішньо підносити його вгору, у правді і любові. «У цей момент дякуймо Господеві, за те, що Він, завдяки силі Свого слова і Святих Тайн, спрямовує нас у правильному керунку і підносить вгору наше серце. І молімося до Нього: Так, Господи, вчини, щоб ми стали пасхальними особами, чоловіками і жінками світла, переповненими вогнем Твоєї любові. Амінь», – закінчив проповідь Святіший Отець.

Згідно з давньою традицією Церкви, після проповіді розпочалася Літургія Хрищення, під час якої Папа уділив Святі Тайни Хрищення та Миропомазання шістьом дорослим катехуменам, які відбули відповідне приготування у римському вікаріаті. Вони походять з Італії, Камеруну, Китаю, США та Перу. Тієї ночі вони також прийняли своє перше Святе Причастя.