2008-03-16 13:51:08

Проповідь Папи Венедикта XVI у Квітну неділю


У проповіді Папа Венедикт XVI зупинився над євангельським уривком, який читався під час благословення галузок перед процесією і в якому розповідається про в’їзд Ісуса до Єрусалиму. Ісус підіймається з Галилейської долини до Святого Міста. Немов три сходинки цього підйому, євангелисти переказали три провіщення Ісуса про Свої страждання, вказуючи на Його внутрішню аскезу під час цього паломництва.

Ісус прямує до святині, до місця, яке Бог вибрав на дім свого імені. Бог, який створив небо і землю, взяв Собі ім’я, став доступним людям. Жодне місце не може вмістити Його, але Він сам Собі надає місце і ім’я, щоб Він, правдивий Бог, міг приймати шану, як «Бог між нами». З розповіді про дванадцятилітнього Ісуса знаємо, що Він любив храм, як дім свого Отця, як рідний дім. Тепер Він іде до цього дому, але Його останньою ціллю є Хрест. «Піднесення до Божої присутності проходить через Хрест. Це є аскеза до “любові аж до кінця”, яка є справжньою Божою горою, остаточним місцем контакту між Богом і людиною», – сказав Венедикт XVI.

Під час в’їзду до Єрусалиму Спасителя вітали, як Давидового сина, народ виголошував: «Благословенний, хто йде в ім’я Господнє! Осанна на висотах!» Але коли Він прибув до храму, то в місці, що мало бути місцем зустрічі людини з Богом, знайшов продавців і міняйлів. На перший погляд, так могло бути, адже тварини були призначені на жертву, а гроші потрібно було виміняти, бо ж у храмі не було дозволено вживати монети із зображенням римських імператорів. Але це все треба було робити в іншому місці, бо місце, де це відбувалося – портик поган, було місцем, де ті, яким не дозволялося ввійти до святині, могли молитися до Єдиного Бога, що не був виключно Богом Ізраїля. Бог усіх людей чекав також і на них, на їхній пошук, на їхні молитви. Але тепер тут панувала торгівля, узаконена компетентною владою, яка також мала користь з цього. Все відбувалося згідно з зобов’язуючим порядком, але сам правопорядок був корумпований. Тому Ісус, своїм пророчим жестом захищає правдивий правопорядок, вміщений у «Законі та Пророках».

«Це все повинно сьогодні спонукати нас, як християн, задуматись: чи наша віра є достатньо чистою і відкритою, настільки, щоб через неї і “погани”, тобто люди, які сьогодні в пошуках і ставлять перед собою питання, могли відчути світло Єдиного Бога, могли у передсінку віри приєднатися до нашої молитви, і через своє запитування, також і вони могли стати Його поклонниками?» – звернув увагу Святіший Отець, запрошуючи також призадуматися над тим, чи не стається так, що ми дозволяємо різним ідолам увійти в нашу віру. Чи ми готові допустити, щоб Господь наново нас очистив, дозволяючи, аби Він повиганяв із нашого серця і з Церкви все те, що є несумісним із Ним?

Епізод про очищення храму це не лише розповідь про боротьбу з надужиттями. Тут передвіщається новий історичний момент, у якому починає здійснюватися те, про що Ісус говорив колись самарянці при криниці Якова: «Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець» (Ів 4,23). Скінчився час, коли приносилися в жертву тварини. На місце кривавих жертв входить Христове Тіло, входить Він сам. Лише любов аж до кінця, любов, яка задля людей повністю віддає себе Богові, є правдивою жертвою. «Поклонятися у дусі і правді означає поклонятися у сопричасті з Тим, хто є правдою; поклонятися у причасті з Його Тілом, в якому Святий Дух нас об’єднує», – відзначив Папа.

Після слів Ісуса про дім молитви для всіх народів, св. Євангелист Матей додає: «І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх». Торгівлі тваринами і операціям з грошима Ісус протиставляє Свою оздоровлюючу доброту. Вона є справжнім очищенням храму. Він не приходить як той, що руйнує, не приходить з «мечем революціонера», але з даром оздоровлення, посвячується тим, які задля хвороби витіснені за борт суспільного життя. Ісус показує Бога як Того, хто любить, а Його влада є владою любові. Таким чином, Він показує нам, що від тепер і назавжди частиною правдивого культу буде оздоровлення, служіння, доброта, яка зціляє.

Бачимо також і дітей, які віддають Ісусові шану, викликуючи: «Осанна!». Своїм учням Ісус якось сказав, що для того, щоб увійти в Боже Царство, потрібно стати, як діти. Він сам, що огортає увесь світ, став малим, щоб вийти нам назустріч і наблизити нас до Бога. Щоб розпізнати Його, мусимо відкинути гордість, яка намагається відкинути нас від Бога, так, ніби Бог є нашим конкурентом. «Щоб зустрітися з Богом, потрібно стати здатним бачити серцем. Ми повинні навчитися дивитися серцем дитини, серцем молодим, яке не перешкоджене пересудами і не осліплене інтересами. Саме так, у дітях, які подібним вільним і відкритим серцем розпізнають Його, Церква бачила образ віруючих усіх часів, свій образ», – сказав Святіший Отець Венедикт XVI, закінчивши свою проповідь словами: «Дорогі друзі, тепер приєднуємося до процесійного ходу молоді тих часів, процесії, яка проходить через всю історію. Разом з молоддю всього світу йдемо назустріч Ісусові. Дозвольмо Йому, щоб провадив нас до Бога, щоб від самого Бога навчитися правильного способу бути людьми. З Ним дякуємо Богові, тому що з Ісусом, Сином Давида, Він подарував нам простір миру і поєднання, який у Пресвятій Євхаристії обіймає світ. Молімося до Нього, щоб з Ним і через Нього, і ми стали посланцями Його миру, поклонниками у Дусі і Правді, щоб у нас і навколо нас зростало Його Царство».







All the contents on this site are copyrighted ©.