Молитва "Ангел Господній" з Венедиктом XVI на площі Святого Петра
9 березня 2008

У недільний полудень, після Святої Літургії в Міжнародному Молодіжному Центрі Святого Лаврентія, Папа Венедикт XVI зустрівся з вірними та паломниками, які прибули на площу Святого Петра, щоб помолитися разом із ним молитву «Ангел Господній». Промовляючи з вікна своєї приватної бібліотеки, Святіший Отець нав’язав до євангельського уривку, який у п’яту неділю Великого Посту читається у римо-католицьких храмах і в якому розповідається про воскресіння Лазаря. «Тут йдеться про останній великий “знак”, вчинений Ісусом, після якого первосвященики зібрали Синедріон і постановили вбити Його; вирішили вбити також і самого Лазаря, що був живим доказом Божества Христа, Володаря життя і смерті», – сказав Венедикт XVI, зазначаючи, що ця євангельська сторінка показує Ісуса як правдивого Бога і правдиву Людину. Євангелист насамперед звертає увагу на дружбу Христа з Лазарем та його сестрами Мартою та Марією. «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його», – сказав Ісус до учнів, виявляючи за допомогою метафори сну Боже бачення фізичної смерті. В Божих очах тілесна смерть – це сон, з якого Він може розбудити. «Ісус показав абсолютну владу в стосунку до цієї смерті: це можна побачити, коли повертає життя молодому синові вдови з Наїну (пор. Лк 7,11-17) і дванадцятилітній дівчинці (пор. Мк 5,35-43). Саме про неї Він сказав: “Вона не вмерла, але спить”, чим викликав насмішку присутніх. Але по-правді є саме так: смерть тіла є сном, з якого Бог може піднести у будь-який момент», – наголосив Папа.

Ця влада над смертю не була перешкодою Ісусові відчувати щире співчуття з приводу розлуки. Побачивши, як плачуть Марта та Марія і ті, що прийшли їх втішити, також і Христос зворушився і заплакав (пор. Ів 11,33.35). Серце Ісуса є Бого-Людським: у Ньому Бог і Людина досконало поєдналися, невіддільно і без змішання. Христос є воплоченням Бога, який є любов’ю, милосердям, батьківською та материнською лагідністю і, врешті, – Життям. Тому й промовив урочисто до Марти: “Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки”. І додав: “Віриш тому?” (Ів 11,25-26). «Це питання, яке Ісус ставить кожному з нас; питання, яке напевно перевищує нас, перевищує нашу здатність розуміти і вимагає від нас довіритись Йому так, як Він довірився Отцеві. – Вів далі Венедикт XVI, – Взірцевою є відповідь Марти: “Так, Господи, вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей” (Ів 11,27). Так, Господи! Також і ми віримо, незважаючи на наші сумніви і неясності; віримо в Тебе, тому що Ти маєш слова життя вічного; хочемо вірити в Тебе, що даруєш нам надію, варту довіри, на життя, що виходить поза життя, життя повне і автентичне у Твоєму Царстві світла і миру». Цією молитвою Святіший Отець закінчив свою недільну катехизу, закликаючи вірних просити Пресвяту Діву Марію, щоби Її заступництво зміцнювало нашу віру і надію, особливо в хвилинах випробування і труднощів.

А після проказування молитви «Ангел Господній» Венедикт XVI уділив всім своє Апостольське благословення, а також пригадав, що у четвер, 13 березня, в базиліці Святого Петра у Ватикані, він очолить Покаянне Богослужіння для молоді Римської дієцезії, під час якого буде особлива нагода приступити до Святої Тайни Сповіді. «Дорога молоде Риму, запрошую вас усіх на цю зустріч з Божим Милосердям!», – закликав Папа, а також звернувся до душпастирів з проханням якнайкраще посприяти участі молоді в цьому богослужінні.