Проповідь Папи Венедикта XVI у празник Господнього Хрищення

«Дорогі брати і сестри, сьогоднішнє богослуження для мене є причиною особливої радості. Уділити Святу Тайну Хрищення в день свята Хрищення Господнього є, насправді, одним з найбільш промовистих моментів нашої віри, в якому, через літургійні символи, можемо майже побачити таїнство життя», – цими словами Вселенський Архиєрей Венедикт XVI розпочав свою проповідь. Далі він звернув увагу на те, що по-перше, людське життя тут особливо представлене у тих тринадцяти немовлятах – плодові любові їхніх батьків, а далі, тут присутня також таємниця божественного життя, яке Бог дарує цим малятам через відродження з води і Святого Духа. Все, що починається на землі, колись закінчується, але нове життя, життя ласки, отримане в Хрищенні, є вічним. На жаль, людина здатна загасити гріхом це нове життя. І коли для сотворінь, що не покликані до вічного життя, смерть означає лише кінець земного існування, то для нас гріх створює безодню, готову навічно поглинути нас, якби Отець, що в небі, не простягнув нам руку допомоги.

«Ось, дорогі брати і сестри, таємниця Хрищення: Бог захотів спасти нас, Сам зійшовши, до кінця, у безодню смерті, щоб кожна людина, навіть якщо впала дуже глибоко, настільки, що більше не бачить неба, змогла знайти Божу руку, спираючись на яку, змогла б вийти з темряви і знову побачити світло, для якого була сотворена», – сказав Венедикт XVI, нав’язавши далі до читання з Євангелії, у якому розповідалося про Хрищення Ісуса в ріці Йордані. Хоч це Хрищення було відмінним від того, яке сьогодні отримують діти, але перебуває з ним у тісному зв’язку. Адже все таїнство Христа можна підсумувати словом «хрищення», що по-грецьки означає «занурення»: Відвічний Божий Син «занурився» в нашу дійсність, щоб зробити нас учасниками Божественного життя. Першим публічним вчинком Христа було сходження разом з грішниками, які шукали покаяння, до ріки Йордану.

Ісус Христос прийшов у світ, щоб христити людство в Святому Дусі, прийшов, щоб дати людям життя у повноті, життя вічне, яке зцілює тіло і дух, повертаючи людині первісний стан, втрачений через гріх. Тому батьки, дбаючи про якнайшвидше Хрищення своїх дітей, «стають співробітниками Бога в передаванні їм не лише фізичного життя, але й духовного».

Дякуючи разом з батьками за дар дітей, Венедикт XVI побажав їм Божої допомоги у їх вихованні, пригадавши, що обов’язком батьків є не лише дбати про те, що є необхідним для фізичного зросту і здоров’я, але, з допомогою хресних батьків, сприяти тому, щоб в дітей розвивалися віра, надія та любов – богословські чесноти, які є особливістю нового життя, даного їм у Святій Тайні Хрищення. «Дорогі батьки, будьте для них першими свідками автентичної віри в Бога!» – закликав Папа.

Недвозначним знаком, який виражає передавання віри, є вручення новохрещеним запаленої свічки, що символізує світло Вокреслого Христа, яке батьки зобов’язані передати дітям. «Таким чином, з покоління в покоління, ми християни, передаємо світло Христове, щоб Він, коли вдруге прийде, застав нас з цим палаючим вогнем в руках», – звернув увагу Святіший Отець, закінчуючи свою проповідь побажанням до рідних і хресних батьків: «Нехай допомагають вам у цьому дивовижному, хоч і нелегкому, завданні святі Покровителі, імена яких отримають тринадцять дітей. Нехай ці святі допоможуть, передовсім, їм, новохрещеним, відповідати на вашу турботу християнських батьків. Нехай Пречиста Діва Марія особливо супроводжує їх і вас, дорогі батьки, тепер і завжди».