Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI 9 січня 2008 р.
Особі святого Августина присвятив Святіший Отець Венедикт XVI загальну аудієнцію,
що відбулася 9 січня в залі ім. Папи Павла VI у Ватикані. Продовжуючи катехизи про
Отців Церкви, яким були присвячені загальні аудієнції в минулому році, Венедикт XVI
зазначив: «Бажаю повернутися до роздумувань про Святих Отців і говорити сьогодні про
найвизначнішого Отця латинської Церкви – святого Августина: людину, повну любові і
віри, найвищої інтелігенції та невтомної душпастирської турботи», звертаючи також
увагу на той факт, що цей великий святий і учитель Церкви, що залишив по собі глибокий
слід в західній культурі, часто є знаний навіть людям, які далекі від християнства.
Розповідаючи
про життєвий шлях святого Августина, Венедикт XVI спочатку звернув увагу на роль його
матері, святої Моніки, у прищепленні синові християнської віри. Сам він зізнавався,
що завжди любив Христа, навіть тоді, коли віддалявся від віри і практики Церкви, і,
як зазначив Папа, сьогодні це трапляється з багатьма молодими людьми.
Августин
здобув добру тогочасну освіту, будучи зразковим студентом. Люблячи Ісуса і прагнучи
шукати мудрість, він запалився бажанням вивчати Святе Письмо, і був розчарований слабким
мовним стилем тогочасного перекладу Біблії латинською мовою, та й сам зміст видався
йому незадовільним. Особливо незрозумілим був Старий Завіт. Бажаючи вести своє життя
з Богом, шукаючи релігію, яка, на його погляд, краще б відповідала рівневі його освіти,
Августин потрапив до маніхейців. Вони стверджували, що світ є побудований на двох
принципах – добрі і злі, і цим пояснювали усю історію людства. (Ми ж християни, знаємо,
що на початку всього творіння є однин Бог, який все сотворив добрим). Августинові
здавалося, що в цій релігії він знайшов синтез між розумом, пошуком правди і любов’ю
до Ісуса Христа. Але це не заспокоїло його серця, і згодом він розчарувався в маніхействі.
Пізніше
Августин переїхав до Мілану, де почав слухати проповіді місцевого єпископа – святого
Амброзія, зміст яких глибоко діткнув його серце. Завдяки поясненням Амброзія він зрозумів,
що ключем до розуміння краси і глибини, в тому числі і філософської, Старого Заповіту
є Відвічне Боже Слово, яке сталося тілом в Христі Ісусі. Згодом Августин зумів подолати
труднощі, які йому здавалися нерозв’язними, коли в молоді роки вперше взявся за тексти
Біблії.
Отримавши з рук святого Амброзія Святу Тайну Хрищення у міланській
катедрі, св. Августин вирішив повернутися на батьківщину і вести монаший спосіб життя.
В місті Гіпоні (Північна Африка) він заснував монастир, згодом був висвячений на священика.
Свій час проводив в молитві, навчанні і проповідуючи. І хоч спочатку хотів всеціло
віддати себе на служіння правді і не відчував покликання до душпастирської праці,
згодом зрозумів, що Бог його кличе бути пастирем для інших, щоб ділитися з ними даром
правди. Згодом св. Августин став єпископом Гіпону, зразково виконуючи своє служіння
і не занедбуючи вивчення Святого Письма і творів Отців Церкви. Помер 28 серпня 420
року в місті Гіпоні, на 76 році життя.
Закінчуючи загальну аудієнцію, Святіший
Отець Венедикт XVI зазначив, що творам святого Августина будуть присвячені наступні
зустрічі, а тоді привітав паломників різними мовами, проказав з усіма молитву «Отче
наш», та удів своє Апостольське благословення.