Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI
5 грудня 2007

У першу середу грудня у Ватикані, в залі ім. Папи Павла VI, Святіший Отець Венедикт XVI провів чергову загальну аудієнцію, темою якої, як і попередніх, стала одна з постатей давнього християнства, а саме єпископ Хромацій з міста Аквілеї, що на півночі Італії, який жив наприкінці четвертого століття.

Християнська спільнота Аквілеї відзначилася вірністю Євангелієві під час переслідувань, але також вистояла проти аріянської єресі, яка заперечувала божество Ісуса Христа, зміцнюючись у католицькій вірі. У 371 році в Аквілеї відбувся синод, який мав на меті покласти край залишкам аріянства на Заході. У цьому синоді, в якості радника свого єпископа, брав участь пресвітер Хромацій. Це був «золотий вік» аквіленської спільноти, час розвитку богослов’я.

Отримавши єпископські свячення, з відвагою та наполегливістю Хромацій взявся за свої нелегкі обов’язки, які випливали з величини території, яка була довірена його душпастирській опіці. (Церковна юрисдикція Аквілеї в той час охоплювала території від сучасних Швейцарії, Баварії, Австрії аж до Угорщини).

Про те, наскільки Хромацій був відомий і шанований в Церкві свого часу, довідуємося з випадку в житті св. Івана Золотоустого, коли той був на вигнанні. Він написав три листи до тих, кого вважав найважливішими в Церкві на Заході, щоб отримати від них підтримку. Один з листів він написав єпископові Риму, інший – Мілану, а третій – до єпископа Аквілеї. Також і в житті Хромація цей період не був легким, що пов’язано з непевною політичною ситуацією того часу. Ймовірним є факт, що він помер у 407 році на вигнанні, намагаючись врятуватись від набігів варварів, тобто в тому самому році, що і св. Іван Золотоустий.

Аквілея була четвертим за значимістю містом на Італійському півострові, а дев’ятим – в усій Римській Імперії. Саме тому місто було особливо привабливою ціллю для племен гунів та готів. Крім жахливих руйнувань, ці напади нанесли шкоду передаванню навчання Святих Отців, твори яких зберігалися у багатій єпископській бібліотеці. Були втрачені також праці Хромація, які розсіявшись, часто приписувалися іншим авторам. Поновне відкриття значної частини його творів стало можливим лише в недалекому минулому, а це більше 40 проповідей та понад 60 трактатів-коментарів до Євангелії від св. Матея.

Першочерговою характеристикою Хромація була готовність слухати Боже слово, щоб потім бути здатним звіщати його. У своїх повчаннях він завжди розпочинає від Божого слова і до нього повертається. Особливо дорогими темами для нього були таємниця Пресвятої Тройці, діяння Святого Духа, таїнство Христа. Його ствердження стали основою визначень Халкедонського Собору. Наголошення на людській природі Христа приводить Хромація до того, щоб частину праць присвятити Пречистій Діві Марії. А в своєму коментарі до Євангелії від св. Матея єпископ Аквілеї розкриває своє бачення Церкви. «Церква є єдина; вона народжена з крові Христа; вона є цінною ризою, витканою Святим Духом; Церква є там, де звіщається що Христос народився з Діви, де розквітає братерство і згода». Особливо дорогим для Хромація є образ Церкви як корабля у розбурханому морі. Незважаючи на те, що добре володів літературною латиною, свої твори він писав простою мовою, багатою на легко зрозумілі образи.

Загальну аудієнцію Венедикт XVI завершив молитвою єпископа Хромація, яку назвав актуальною і сьогодні: «Молімося до Господа всім серцем і всією вірою. Просімо Його, щоб визволив нас від кожного нападу ворогів, від будь-якого страху від супротивників, не дивлячись на наші заслуги, але із Свого милосердя, Він, Який і в минулому удостоїв ласки визволення синів Ізраїля не через їхні заслуги, але задля Свого милосердя». Папа Венедикт XVI також пригадав, що Адвент – це час молитви, тому й повторив заклик Хромація ввійти в контакт з Богом. «Бог знає нас. Знає мене, знає кожного з нас. Він бажає мені добра і мене не покине».