Звернення Владики Петра Крика з нагоди 75-ї річниці Голодомору 1932-1933

На нашу адресу надійшло звернення Преосвященного Владики Петра Крика, Апостольського Екзарха для українців католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 в Україні, у якому йдеться:

«Дорогі Брати і Сестри у Христі!
Слава Ісусу Христу!

Історія – це не тільки факти, це людські долі, людські радості і болі. Історія – це коріння, з якого виростає дерево життя, також і нашого життя – особистого, церковного та суспільного. Історія – це великі постаті, історія – це також і безіменні Хрести побіч дороги, які творять образ нашого минулого і майбуття.

Минуле століття відходить також в історію, проте закарбувалось воно в нашій пам’яті різними подіями. Українська Церква і держава, весь наш український нарід пережив це століття в боротьбі і стражданні за самостійну і незалежну державу Україну. Ця мрія стала дійсністю, але дорога до того здобуття була тернистою. Мільйони людей віддали своє життя на війнах, стали жертвами переслідувань, диктатур, ідеологій. Ці тернини до сьогоднішніх днів спричинюють болі, особливо для тих, які на власному житті їх відчули. Це сім’ї, які з болем серця шукають могили рідних і близьких, які стали жертвами тих страшних подій і були поховані, проте ніхто не знає де. Так, багато імен не вписані в пам’ятні дошки, багато безіменних Хрестів майорять при стежках, стежках нашої історії і закликають усіх – стань, зупинись, поклонись...!

Сьогодні ми починаємо відзначувати 75-і роковини Голодомору 1932-33 р. Страшні числа, які представляють втрати, які зазнало людство і наш нарід: більше 10 мільйонів загиблих у Голодоморі 1932-33 років, 1,5 мільйонів загиблих в Голодоморі громадянської війни, біля 2 мільйонів загиблих у Голодоморі 1946-47 років. Числа – це не абстрактні величини – це людські долі, це людська біль і печаль, це втрата, це море сліз матерів і дітей.

75-років - це більше ніж одне покоління, але менше, щоб те, що відбулося, відійшло в забуття, воно не має права бути забутим: забути власну історію - означає утратити майбутнє.

У своєму зверненні до ієрархів українських Церков та керівників релігійних організацій Президент України підкреслює, що „ця страшна трагедія забрала життя мільйонів безвинно убитих людей. Вони стали жертвами спланованого безбожним комуністичним режимом геноциду проти українського народу – убивство голодною смертю десяти мільйонів дорослих і дітей.“

Сьогодні звертаємось ми до Вас, дорогі співвітчизники Українці, ми звертаємось до усіх людей, які не рівнодушні до історії людства, які не рівнодушні до сліз матерів, які не рівнодушні до майбутнього. Вшановучи пам’ять жертв Голодомору, ми визнаємо, що наше життя і наша смерть є в руках Божих, і Бог справді і на тернистих шляхах квіти життя вирощує. Тим твором життя стала наша держава, тим твором є наше життя, яке ми їм завдячуємо, за яке ми їм дякуємо – непокореним жертвам, імена яких закарбовані на безіменних Хрестах.

Запрошую Вас усіх, дорогі брати і сестри у Христі, 24-го листопада, в день відзначення 75-ої роковини Жертв Голодомору, приєднатися до всієї України і в покірній молитві за тисячі убитих священнослужителів, віруючих різних церков і конфесій, за мільйони жертв геноциду, віддати належну повагу нашій історії і просити про Боже Благословення на наше майбуття.

Зі святими упокой Господи померлих рабів Божих і сотвори їм вічну пам’ять!»