Загальна Аудієнція з Папою Венедиктом XVI
10 жовтня 2007

У середу, 10 жовтня, майже 50 тисяч паломників, не зважаючи на похмуру погоду, взяли участь у Загальній аудієнції зі Святішим Отцем Венедиктом XVI, яка цього дня відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Серед присутніх була також делегація буддійських монахів із Шрі-Ланки.

У своєму повчанні Папа говорив про святого Іларія, знаного Отця Західної Церкви, що був одним з найвизначніших єпископів IV сторіччя. «Протиставляючись аріанам, які вважали Божого Сина Ісуса створінням, навіть якщо й найдосконалішим, але лише створінням, св. Іларій посвятив усе своє життя обороні божества Ісуса Христа, Божого Сина і Бога, як Отець, що Його породив перед усіма віками», – розпочав Венедикт XVI.

Про більшу частину життя св. Іларія ми не маємо певних відомостей. Давні джерела подають, що він, ймовірно, народився у 310 році у м. Піктавія (тепер Пуат’є) на території сучасної Франції, в заможній родині, завдяки чому отримав добру освіту. Приблизно у 345 році прийняв Святу Тайну Хрищення, а у 353-354 роках був обраний єпископом рідного міста. В цей період св. Іларій пише свою першу книгу «Коментар до Євангелії від св. Матея». Це є найдавніший коментар цієї Євангелії написаний латинською мовою.

Того часу проаріанські єпископи, які заперечували божество Ісуса Христа, втішалися прихильністю імператора Констанція. Вони й спричинилися до того, що у 356 році Єпископ з Пуат’є був засуджений на вигнання, і був засланий до Фрігії. Також і там душпастирська турбота спонукала його наполегливо працювати над відновленням церковної єдності, на основі правдивої віри, окресленої на Нікейському Соборі. Так повстав найвідоміший і найважливіший твір св. Іларія «Про Пресвяту Тройцю». У цій книзі він представляє свій шлях до пізнання Бога, і намагається продемонструвати, що Святе Письмо ясно підтверджує божество Сина і Його рівність Отцеві, і то не лише в Новому Завіті, але й у Старому. Усе своє трінітарне богослов’я він розпочинає від слів Хрищення, які заповів сам Господь Ісус: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа». Базуючись на текстах Святого Письма, єпископ-ісповідник показує, що Бог-Отець і Бог-Син мають ту ж саму природу.

Перебуваючи на засланні, св. Іларій написав також «Книгу Синодів», у якій подає та коментує для своїх співбратів в єпископстві у Галлії визнання віри і інші документи, прийняті на помісних церковних синодах на Сході.

У 360 чи 361 році св. Іларій зміг повернутися на батьківщину і відразу взявся за активну душпастирську працю у своїй Церкві, але вплив його навчання швидко поширився поза її межі, внаслідок чого місцеві єпископи на синоді у Парижі повернулися до правовірних постанов Нікейського Собору.

Протягом останніх років життя св. Іларій написав ще «Трактат про Псальми» – коментар 58 Псальмів.

У 1851 році блажений Папа Пій ІХ проголосив св. Іларія з Пуат’є Учителем Церкви.

Своє повчання Святіший Отець закінчив словами молитви св. Іларія: «Вчини, о Господи, щоб я завжди залишався вірним тому, що я визнав у символі мого відродження, коли був охрещений в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Щоб я поклонявся Тобі, наш Отче, а разом з Тобою – і Твоєму Синові, щоб я заслужив Твого Святого Духа, що від Тебе походить через Твого Єдинородного… Амінь» («Про Пресвяту Тройцю» 12,57).

Папа Венедикт XVI також коротко переказав зміст свого повчання різними мовами, привітавши прибулих паломників, а на завершення уділив своє апостольське благословення.