Загальна аудієнція з Венедиктом XVI
3 жовтня 2007

Сьогодні вранці на площі Святого Петра у Ватикані відбулася чергова Загальна аудієнція Папи з вірними, під час якої Венедикт XVI продовжив навчання про Святих Отців Церкви. Варто згадати, що саме сьогодні Святіший Отець, який від липня цього року перебував у літній папській резиденції у Кастель Ґандольфо, повернувся до Ватикану.

У своєму сьогоднішньому повчанні Венедикт XVI зупинився на постаті святого Кирила Олександрійського, якого Східна Церква назвала «сторожем точності», – тобто сторожем чистоти віри, та «печаттю Отців». Як зазначив Папа, ці давньохристиянські назви добре відображають той факт, що в своїх працях св. Кирило постійно звертався до навчання своїх великих попередників, з метою показати послідовність власного богослов’я, його зв’язок з традицією. Саме у Традиції Церкви Кирило Олександрійський вбачав гарантію єдності з святими Апостолами і самим Христом. У 1882 році Папа Лев ХІІІ проголосив цього святителя, шанованого на Сході та Заході, Учителем Церкви.

Про життя святого Кирила не маємо багато відомостей, а особливо про період, який попередив його вибір на Олександрійського Єпископа. Вважається, що він народився в Олександрії між 370 та 380 роками, та отримав добру освіту, як церковну так і світську. У 412 році його обрали єпископом впливової на той час Олександрії, де він виконував своє служіння протягом 32 років, намагаючись утвердити першість на всьому Сході, будучи сильним також у традиційних зв’язках з Римом.

В ті часи Церква переживала потрясіння від навчань єретиків і мусіла постійно змагатися за чистоту віри. У 428 році єпископом Константинополя обрано Несторія, авторитетного і суворого монаха, який був вихованцем антіохійської богословської школи, яка підкреслювала людськість Ісуса Христа. Він дуже швидко викликав спротив вірних, адже у своїх проповідях називав Пречисту Діву Марію «Матір’ю Христа», замість вже популярного і дуже дорогого для християнського люду титулу «Богородиця». Причиною цього була приналежність Несторія до традиції, яка стверджувала, що у Ісусі Христі не було справжньої єдності між Богом та людиною, а тому не можна було говорити про Богоматеринство Діви Марії.

Святий Кирило, що намагався, натомість, підкреслити єдність особи Ісуса Христа, написав до Несторія декілька листів, у другому з яких пояснює, що обов’язком душпастирів є пильнувати віру Божого народу. Це був його критерій, який залишився дійсним і до сьогодні: віра Божого люду є виразом традиції, є гарантією здорової доктрини. У своєму листі до Несторія, який був апробований Халкедонським собором у 451 році, Олександрійський єпископ ясно висловлює свою віру: «Таким чином стверджуємо, що є різні природи, об’єднані у справжній єдності, але з обох є один лише Христос і Син, не тому, що з причини єдності була знищена різниця між природами, але радше тому, що божа і людська природи, об’єднані в невимовному і неописанному союзі, утворили для нас одного Господа, Христа і Сина». І це є дуже важливим, – підкреслив Венедикт XVI, – що справжня людськість і справжнє божество об’єднуються у одній Особі, у Нашому Господеві Ісусі Христі.

У 431 році в м. Ефесі відбувся ІІІ Вселенський Собор, наслідком якого були великий тріумф набожності до Пречистої Діви Марії і вигнання Несторія, який відмовився визнавати титул «Богородиця», внаслідок помилкового вчення, яке розділяло Христа.

Намагаючись поєднати олександрійську та антіохійську традиції, святий Кирило у 433 році запропонував компромісне визнання віри, яким з одного боку, був стійким щодо ясності і правдивості віровчення, а з іншого – проявив невтомний пошук єдності і примирення.

До богословської спадщини святого Кирила Олександрійського належать також важливі коментарі до Старозавітних та Новозавітних книг Святого Письма, серед яких – пояснення П’ятикнижжя, Псалмів, Євангелії Від Луки та Івана. Важливими є численні доктринальні праці, у яких він захищає віру від нападів аріян та несторіян. Основою навчання святого Кирила була Традиція Церкви.

«Християнська віра – це, передовсім, зустріч з Христом, «Особою, яка дає життю нові горизонти» (Deus caritas est, 1). Святий Кирило був невтомним і стійким свідком Ісуса Христа, Воплоченого Божого Слова, підкреслюючи передовсім його єдність», – сказав на завершення своєї катехизи Венедикт XVI, наголосивши на важливості того, що Бог будучи, вічним, народився від жінки і завжди залишається з нами – Пресвятої Богородиці, що повинно бути джерелом довіри до Нього на нашій життєвій дорозі.