Сьогодні вранці на площі Святого Петра у Ватикані відбулася чергова Загальна аудієнція
Папи з вірними, під час якої Венедикт XVI продовжив навчання про Святих Отців Церкви.
Варто згадати, що саме сьогодні Святіший Отець, який від липня цього року перебував
у літній папській резиденції у Кастель Ґандольфо, повернувся до Ватикану.
У
своєму сьогоднішньому повчанні Венедикт XVI зупинився на постаті святого Кирила Олександрійського,
якого Східна Церква назвала «сторожем точності», – тобто сторожем чистоти віри, та
«печаттю Отців». Як зазначив Папа, ці давньохристиянські назви добре відображають
той факт, що в своїх працях св. Кирило постійно звертався до навчання своїх великих
попередників, з метою показати послідовність власного богослов’я, його зв’язок з традицією.
Саме у Традиції Церкви Кирило Олександрійський вбачав гарантію єдності з святими
Апостолами і самим Христом. У 1882 році Папа Лев ХІІІ проголосив цього святителя,
шанованого на Сході та Заході, Учителем Церкви.
Про життя святого Кирила не
маємо багато відомостей, а особливо про період, який попередив його вибір на Олександрійського
Єпископа. Вважається, що він народився в Олександрії між 370 та 380 роками, та отримав
добру освіту, як церковну так і світську. У 412 році його обрали єпископом впливової
на той час Олександрії, де він виконував своє служіння протягом 32 років, намагаючись
утвердити першість на всьому Сході, будучи сильним також у традиційних зв’язках з
Римом.
В ті часи Церква переживала потрясіння від навчань єретиків і мусіла
постійно змагатися за чистоту віри. У 428 році єпископом Константинополя обрано Несторія,
авторитетного і суворого монаха, який був вихованцем антіохійської богословської школи,
яка підкреслювала людськість Ісуса Христа. Він дуже швидко викликав спротив вірних,
адже у своїх проповідях називав Пречисту Діву Марію «Матір’ю Христа», замість вже
популярного і дуже дорогого для християнського люду титулу «Богородиця». Причиною
цього була приналежність Несторія до традиції, яка стверджувала, що у Ісусі Христі
не було справжньої єдності між Богом та людиною, а тому не можна було говорити про
Богоматеринство Діви Марії.
Святий Кирило, що намагався, натомість, підкреслити
єдність особи Ісуса Христа, написав до Несторія декілька листів, у другому з яких
пояснює, що обов’язком душпастирів є пильнувати віру Божого народу. Це був його критерій,
який залишився дійсним і до сьогодні: віра Божого люду є виразом традиції, є гарантією
здорової доктрини. У своєму листі до Несторія, який був апробований Халкедонським
собором у 451 році, Олександрійський єпископ ясно висловлює свою віру: «Таким чином
стверджуємо, що є різні природи, об’єднані у справжній єдності, але з обох є один
лише Христос і Син, не тому, що з причини єдності була знищена різниця між природами,
але радше тому, що божа і людська природи, об’єднані в невимовному і неописанному
союзі, утворили для нас одного Господа, Христа і Сина». І це є дуже важливим, – підкреслив
Венедикт XVI, – що справжня людськість і справжнє божество об’єднуються у одній Особі,
у Нашому Господеві Ісусі Христі.
У 431 році в м. Ефесі відбувся ІІІ Вселенський
Собор, наслідком якого були великий тріумф набожності до Пречистої Діви Марії і вигнання
Несторія, який відмовився визнавати титул «Богородиця», внаслідок помилкового вчення,
яке розділяло Христа.
Намагаючись поєднати олександрійську та антіохійську
традиції, святий Кирило у 433 році запропонував компромісне визнання віри, яким з
одного боку, був стійким щодо ясності і правдивості віровчення, а з іншого – проявив
невтомний пошук єдності і примирення.
До богословської спадщини святого Кирила
Олександрійського належать також важливі коментарі до Старозавітних та Новозавітних
книг Святого Письма, серед яких – пояснення П’ятикнижжя, Псалмів, Євангелії Від Луки
та Івана. Важливими є численні доктринальні праці, у яких він захищає віру від нападів
аріян та несторіян. Основою навчання святого Кирила була Традиція Церкви.
«Християнська
віра – це, передовсім, зустріч з Христом, «Особою, яка дає життю нові горизонти» (Deus
caritas est, 1). Святий Кирило був невтомним і стійким свідком Ісуса Христа, Воплоченого
Божого Слова, підкреслюючи передовсім його єдність», – сказав на завершення своєї
катехизи Венедикт XVI, наголосивши на важливості того, що Бог будучи, вічним, народився
від жінки і завжди залишається з нами – Пресвятої Богородиці, що повинно бути джерелом
довіри до Нього на нашій життєвій дорозі.