Звернення Папи Венедикта XVI з нагоди закінчення візиту ad limina apostolorum римо-католицьких єпископів України (27 вересня 2007 року)

Сьогодні, 27 вересня 2007 року, у літній резиденції в Кастель Ґандольфо Папа Венедикт XVI прийняв усіх римо-католицьких єпископів України з нагоди їхнього візиту ad limina Apostolorum, що розпочався у вівторок, 24 вересня. Святіший Отець звернувся до них такими словами:


"Достойний Кардинале,
Улюблені Брати у Єпископстві,


«Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого» (Кол 1,2)! Цим апостольським привітом звертаюсь до вас, Українських Єпископів латинського обряду. Кожному з вас бажаю тієї ласки і Господнього миру, що є для нас, єпископів, успіхом місії на служінні людині. На завершення візиту ad limina, який дав мені нагоду особисто зустрітися з вами і краще пізнати дійсність ваших окремих Дієцезій, та можливість обнадіяти вас і побачити труднощі, які позначають щоденний шлях, за все дякую Богові, який у своєму милосерді діє через ваше душпастирське служіння. З моїм особливим привітанням звертаюся до Кардинала Мар’яна Яворського і дякую йому за слова, якими він звернувся до мене, висловивши вашу думку. Слухаючи його звернення, я побачив, наскільки ви бажаєте зміцнити між вами єдність та співпрацю, щоб могти вийти на зустріч суспільним, культурним і духовним викликам сучасності. Ви не втомлюєтеся знаходити можливі розв’язки питань, діалогуючи з місцевими органами влади, маючи перед собою єдину ціль – духовну опіку над стадом, яке вам доручив Господь. Велике признання вам усім за те, що ви намагаєтесь вести активну працю у таких ділянках, як: катехизація, літургічних заходах, апостоляті та доброчинних ділах по ваших Дієцезіях. Це своєрідна душпастирська програма, яка намагається скріпити почуття вселенськості, що дає можливість усім хрещеним бути приналежними до єдиного Христового Тіла.
Ваша душпастирська праця, улюблені Брати, здійснюється на місці, де живуть разом католики латинського обряду та вірні греко-католики, як і також інші віруючі, які знаходять сенс власного життя в єдиному Господі Ісусі Христі. Навіть і між католиками не завжди є легкою співпраця, хоча, це є нормальне явище, коли з’являються розбіжності у поглядах, беручи під увагу різноманітність славних традицій. Але, чи це не з провидіння дається нам така можливість, щоб співжили разом дві Спільноти зі своїми різноманітними традиціями, які є повністю католицькими, і які обидві стараються служити єдиному Господеві та звіщати Євангелію? Єдність католиків в різноманітності обрядів, намагання показати її в різних сферах – показує правдиве лице Католицької Церкви і стає виразним знаком для інших християн та для всього суспільства. З ваших міркувань випливає ряд питань, які потрібно вирішувати спільними силами, щоб могти здійснити нову євангелізацію. Довгі роки панування атеїзму та комунізму залишили по собі видимі сліди в майбутніх поколіннях. Це також виклики, на які ви повинні відповісти, дорогі Брати, і які є в центрі ваших турбот та душпастирської праці.


«Щоб усі були одно»! Молитва Христова у світлиці Тайної Вечері повторюється безперестанку в Церкві, як постійне запрошення невтомно шукати єдність. Якщо зміцниться єдність в середині католицьких спільнот, то легше буде вести плідний діалог між Католицькою Церквою та іншими Церквами й церковними спільнотами. Ви, що вже багато століть живете між нашими православними братами, сильно підкреслили необхідність екуменізму; з ними плекайте, у дусі діалогу, щоденне спілкування, яке охоплює різноманітні аспекти життя. Труднощі, перепони і навіть невдачі, нехай не зупиняють вашого ентузіазму в цьому напрямку. З терпеливістю і покорою, любов’ю, правдою і відкритістю духа є можливо з меншою трудністю пройти шляхом, який ще потрібно подолати, а тим більше тоді, коли не втратимо з перед очей переконання, що всі учні Христові, покликані йти Його слідами, залишаючи себе проводові Його Духа, який постійно діє у Церкві.

Дорогі Брати, є багато аргументів, які ми розглядали у наших приватних розмовах, і до яких мені б хотілось повернутись, щоб вас підбадьорити на розпочатому шляху. Маю на думці, наприклад, фундаментальну потребу виховання у відповідний спосіб священиків, щоб вони ще краще могли виконувати їхню місію; як також і дбання про покликання, що є душпастирським пріоритетом для забезпечення працівників на Господній ниві. У переважній більшості, священики є свідками правдивої самопосвяти, радісної самовідданості, покірного пристосування до ненадійних ситуацій, у яких вони повинні працювати, іноді також з економічними труднощами. Нехай Бог завжди їх охороняє і береже! Любіть їх, бо вони є для вас незамінимими співробітниками, підтримуйте і підбадьорюйте їх, моліться з ними і за них. Будьте для них люблячими батьками, до яких вони зможуть звертатись з довір’ям. Мені відомі ваші зусилля, з різноманітними ініціативами, спрямовані на сприяння новим покликанням. Дбайте, щоб у семінаріях, тим, які приготовляються до священства, було надане гармонійне і всебічне виховання. З батьківською турботою супроводжуйте молодих священиків, у їхніх перших кроках у священичому житті і не занедбуйте постійної формації священиків.


Із задоволенням я зазначив присутність і труд ченців та черниць: справжній дар для духовного зросту кожної спільноти. Дбання про покликання передбачає, очевидно, солідне душпастирство родин. Виховання мирян, які б уміли обґрунтувати свою віру, стає у наш час щоразу необхіднішим і є однією із душпастирських цілей, яку потрібно запопадливо досягати.


Дорогі та шановні Брати, іноді сукупність ситуацій з їхніми труднощами, могла би представити вашу працю надмірною, і такою, що справді понад людські сили. Не бійтесь, Господь є завжди із вами! Отже, залишайтесь з’єднані із Ним у молитві і у слуханні Його слова. Марії, Пречистій Діві, Матері Бога і Церкви, поручаю вас і ваші Спільноти, щоб вас оберігала і завжди провадила материнською рукою, уділяючи вам з любов’ю Апостольське Благословення".