Промова Папи Венедикта ХVI після Концерту, який приготували учасники Міжнародного Фортеп’янного Фестивалю імені Артуро Бенедетті Мікеланджело з Бреші та Берґамо, присвяченого 110-й річниці від дня народження Слуги Божого Папи Павла VI

26-го вересня, у залі Швейцарської Гвардії, який знаходиться в Апостольському Палаці папської літньої резиденції у Кастель Ґандольфо, відбувся фортеп’янний kонцерт. Приготували концерт учасники Міжнародного Фортеп’янного Фестивалю імені Артуро Бенедетті Мікеланджело з Бреші та Берґамо, присвячений 110-й річниці від дня народження Слуги Божого Папи Павла VI. Після концертного виступу піаністів, які виконали славні твори Вівальді, Баха і Моцарта, Святіший Отець звернувся зі своїм подячним словом до всіх присутніх, зазначивши, що ця подія пригадує всім нам народження, 26-го вересня 1897 року, в містечку Кончезіо, що на півночі Італії біля Бреші, славного мужа Католицької Церкви і Великого Папи, який позначив історію ХХ століття, Павла VI. Музична мова, сказав Папа, відображає глибоку гармонію божественної краси. У цей вечір ми також згадали світлу постать цього Понтифіка, який зумів чудово послужити Церкві і світові в нелегкі часи суспільних та духовно-культурних змін. Він у дусі євангельської мудрості повів Церкву під час ІІ Ватиканського Собору, як і теж у нелегкий перехідний період після Собору. Він по-пророчому побачив обнадійливі позитивні сторони і проблеми людини свого часу, висвітлюючи їх у світлі Христа, як єдиного Відкупителя людства. Його повчання залишаються й сьогодні для нас дуже актуальними; вони є тим джерелом, в яке сягаючи, дозволяють нам краще зрозуміти документи Собору та могти аналізувати церковні події, які мали велике значення в другій половині ХХ століття. Папа Павло VI був мудрим і сміливим у керуванні Церкви; він з великим євангельським оптимізмом і реалізмом, підживлений вірою, поширював у світі «цивілізацію любові», яка є необхідною, щоб могти будувати на землі правдиву братню спільноту. Тільки Христос, правдивий Бог і правдива людина, може навернути людську душу і вчинити її здібною зреалізувати справедливе і солідарне суспільство. Вселенський Архієрей заохотив усіх присутніх, за прикладом Папи Монтіні, любити завжди Христа і Його Церкву, будучи постійно натхненими тією нескореною надією, яка була твердим заборолом життя, аж до кінця його земного існування.