Із візиту Папи Венедикта XVI в Австрію: як добре євангельське зерно, його слова впали на родючий ґрунт людських душ

Підсумки візиту Апостольської подорожі Святішого Отця Венедикта XVI до Австрії, яка завершилась у неділю, 9 вересня 2007 року, за слова о. Федеріко Ломбарді, Генерального Директора Радіо Ватикану та Директора Ватиканського Прес-центру, є дуже позитивними. Папа заторкнув важливі для життя Церкви теми, які, як добре євангельське зерно, впали на родючий ґрунт людських душ. Осягнуто мету, поставлену австрійською Церквою та самим Святішим Отцем. Слова Папи були не лише моральним повчанням, а живим закликом «споглядати на Христа», у Ньому знайти натхнення й силу до насправді християнського життя.

Минулої суботи, під час паломництва до Марійського відпустового місця Маріяцель, Святіший Отець зустрінувся із священиками, ченцями і черницями, семінаристами та посвяченими Богові особами. Папа звернувся до них із закликом бути віддзеркаленням Божественного світла, яке сяє серед світу ілюзорних світил.

„Дорогі друзі, як священики, монахи й монахині ви є слугами і слугинями посланництва Ісуса Христа. Як дві тисячі років тому Ісус покликав деяких осіб до того, щоб іти за Ним, так і в наш часи молоді люди, почувши Христовий поклик, захоплені Ним і спонукані бажанням віддати своє життя на служіння Церкві і ближнім, вирушають у дорогу. Вони не бояться іти за Христом і хочуть бути Його свідками. Іти за Христом – це рискована справа, адже зажди загрожує гріх, брак свободи і дезертирство. Тому усім богупосвяченим особам потрібно Божої благодаті, яку Пречиста Діва Марія отримала в повноті. Треба навчитись споглядати на Христа так, як це робила Пресвята Богородиця, для Якої Ісус був критерієм і виміром. Господь кличе богопосвячених осіб увійти у складну дійсність світу, щоб співпрацювати у побудові Божого Царства. А це проявляється в усій багатогранності служіння посвячених Богові осіб.

Священикам і богопосвяченим особам Папа вказав, як вони мають давати свідчення світові. Він наголосив, що осередком посланництва Ісуса Христа і кожного християнина є звіщення Царства Божого. Це звіщення в ім’я Христа означає для Церкви, для священиків, для монахів і монахинь і для всіх охрищених зобов’язання бути присутніми у світі, як свідки Господні.

„Давайте свідчення, що існує сенс, вкорінений у творчій любові Бога, чиніть опір усякі нерозважності та розпачі, - сказав Святіший Отець. - Будьте разом із тими, що шукають цього сенсу, які прагнуть надати позитивного значення своєму життю. Молячись і прохаючи Бога ви стаєте речниками тих, що шукають Бога, що до Господа прямують. Давайте свідчення надії, яка всупереч тихій чи голосній розпачі вказує на Божу вірність і підтримку. Тому будьте з тими, які згинаються під тягарем важкої долі і самі не можуть звільнитись від своїх тягарів. Дайте свідчення Любові з великої літери, що віддала Себе у жертві за людей і, таким чином, перемогла смерть.

„Нехай світить ваше світло в суспільстві, в політичному житті, у світі економіки, культури та науки, - сказав Венедикт XVI до богоосвячених осіб. – Нехай це буде маленький світильник серед стількох ілюзорних світил, однак, він отримує свою силу і свій блиск від великої ранішньої Зорі – від воскреслого Христа, а Його світло сяє і ніколи не зайде”.
„Йти за Христом – означає поділяти Його думки і почуття, засвоювати спосіб Христового життя. На це вказує Послання святого апостола Павла до Филип’ян: „Майте ті самі думки, які були в Христі Ісусі” (див. Фил 2,5). Вдивляючись у Христа, великого Вчителя життя, Церква відкрила три характеристики, які, згідно з традицією, називаємо „євангельськими радами”. Вони стали вирішальними елементами життя, повністю посвяченого наслідуванню Христа, а це убожество, чистота і послух”.

Святіший Отець окремо зупинився на кожній з євангельських рад.
Ісус Христос, багатий усім Божим багатством, став убогим задля всіх людей. Хто хоче беззастережно йти за Христом, мусить відмовитись від матеріяльних дібр. Цим убожеством треба жити у Христовому дусі: стаючи внутрішньо вільними для Бога і ближніх.
Щоб правильно зрозуміти, що означає євангельська чистота, треба розпочинати від її позитивного змісту. Також і це зможемо зрозуміти, вдивляючись у Христа. Життя Ісуса Христа було спрямоване до Бога і до людей. Із Святого Письмо пізнаємо Його як особу молитви. У Своєму посланництві Він у чистий, неподільний спосіб звертався до людей. У Його ставленні до людей не було навіть і сліду особистого інтересу чи егоїзму. Ісус любив людей так, як любив небесного Отця. „Обіти неодруженості і чистоти не означають для священиків і монахів індивідуалізму. – підкреслив Папа. – Вони урочисто обітують повністю і беззастережно служити Божому Царству. Таким чином священики та богупосвячені особи стають людьми надії: повністю покладаючись на Бога, вони вказують, що Бог для нихє дійсністю і тим самим вказують на присутність Божого Царства у світі.
Говорячи про чернечий послух, Венедикт XVI вказав на Ісуса, Який протягом усього Свого життя був слухняний небесному Отцеві, в усьому виконуючи Його волю. Насправді вільним є той, хто пов’язує свою волю з Божою. Бути послушним Богові і виконувати Його волю немає нічого спільного з примусом і втратою своєї самобутності. У конкретний спосіб Ісус присутній в Церкві – Його містичному Тілі. Тому послух Божій волі, послух Христові у конкретний спосіб повинен виявлятись у послусі Церкві

Зустріч із посвяченими Богові особами в Австрії, Венедикт XVI закінчив, цитуючи молитву святого Ігнатія з Лойолі: „Візьми, Господи, і отримай всю мою свободу, мою пам’ять, мій розум та всю мою волю, все, чим я є і чим володію; це все я отримав від Тебе, Господи, і назад віддаю Тобі: все є Твоїм, керуй усім цим, згідно із Твоєю волею; дай мені тільки Свою любов і благодать, мені цього повністю вистачить і не прошу в Тебе нічого іншого”.