Життя і навчання святого Григорія з Нісси – тема сьогоднішньої Загальної аудієнції з Папою

Сьогодні, 29 серпня, традиційна Загальна аудієнція Святішого Отця Венедикта XVI знову відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Пригадаємо, що протягом літнього періоду зустрічі з Папою відбувалися у залі ім. Павла VI.

Цього разу Венедикт XVI говорив про святого Григорія з Нісси, що був молодшим братом святого Василія Великого. Будучи відкритим на тогочасну культуру, святий Григорій з Нісси став одним з найвизначніших християнських мислителів IV століття. На формування його віри мали великий вплив рідні сестра та брат – Свята Макрина та Святий Василій.

Його непересічна освіта та інтелектуальна обдарованість спричинилися до того, він спочатку обрав учительську кар’єру, але згодом, за прикладом Василія та Макрини, розпочав аскетичне життя, а пізніше був вибраний на єпископа міста Нісси, де ревно виконував душпастирські обов’язки. Святий Григорій зробив великий вклад у тріумф правовір’я, беручи участь у різних синодах, намагаючись згладити протиріччя між Церквами, брав активну участь у церковному відновленні, а також був одним із подвижників Константинопільського Собору у 381 році, який окреслив божество Святого Духа.

У своїх богословських працях святий Григорій навчає не займати життя марними речами, але шукати те світло, яке допомагає розрізнити, що є насправді корисним. Завдяки своїм обдаруванням він обороняв християнську віру від єретиків, які заперечували божество Ісуса Христа і Святого Духа, а також коментував Святе Письмо, звернувши особливу увагу на створення, у якому вбачав відблиск Творця і дорогу до Бога.

Святий Григорій є також відомим завдяки наукам про духовне життя, зрештою, усе його богослов’я не було академічними роздумуваннями, але виявом того, що він жив вірою. Він возвеличив богопосвячену чистоту, запропонувавши як приклад свою сестру святу Макрину.

Розважаючи над створенням людини, св. Григорій з Нісси показує, що Бог, «найкращий з митців», сформував людську природу у царській гідності, наділивши її необхідними дарами. Але та, заплутавшись у сіті гріхів, часто надуживає сотворені речі, і не здійснює справжнє царствене служіння. Бог поставив людину вище всілякого сотворіння, адже «не небо було створене на образ Божий, не місяць, сонце, ні краса зір, ані жодна інша річ, що з’являються у сотворені», але лише людська душа є образом природи, яка перевищує будь-який розум, є подобою непорочної краси. Але людина деградувала через гріх, а тому є покликаною повернутися до початкової краси, і лише у Божій присутності вона може це здійснити.

Ціллю людини є споглядання Бога. Тільки у ньому зможе знайти своє задоволення. А щоб якось, в певній мірі, наблизитись до цієї мети вже в цьому житті, людина повинна невпинно прямувати до духовного життя, до життя в діалозі з Богом.

«Іншими словами – а це і є найважливішим уроком, який нам надав святий Григорій Нісський, – повна реалізація людини полягає у святості, у житті, прожитому в зустрічі з Богом, від чого воно стає освітлюючим також і для інших, також і для світу» – закінчив свою катехизу Папа Венедикт XVI.