Проповідь Папи Венедикта XVI з нагоди Урочистості Внебовзяття Пречистої Діви Марії (15.08.2007)

15-го серпня, з нагоди Урочистості Внебовзяття Пречистої Діви Марії, Святіший Отець відслужив Святу Літургію в парафіяльному храмі у Кастель Ґандольфо.

Пропонуємо вам переклад його проповіді.


У своїм великім творі: «Місто Боже», Святий Августин пише в одному місці, що вся людська історія, історія світу є боротьбою між двома видами любові: любові Божої, аж до цілковитої жертви себе самих, стаючись даром для інших; і егоїстичної любові себе самих, аж до повної зневаги Бога, до страшної ненависті ближніх. Подібну інтерпретацію такої історії, як боротьби між двома видами любові (любов’ю і егоїзмом), ми знаходимо у Книзі Одкровення, яка представляє ці два типи любові у двох фігурах (див. Одкр 11,19. 12,1-6;10). Ми бачимо великого і сильного червоного дракона, який змальовується у всій його брутальності, насиллі, абсолютному егоїзмі, який не має до нічого милосердя. Такий образ червоного змія Святий Євангелист Іван надав властителям свого часу, коли панували римські імператори, як Нерон і всі решта, аж до Доміціяна.


Ця влада, здавалося, не мала кінця: військова сила, політична стратегія, пропагандистська ідеологія, були на стільки сильними, що віра і Церква представлялися на противагу такій потузі – беззахисною жінкою, без можливості вижити, не те щоб виграти. Хто міг би опертися такій силі? Проте, ми бачимо, що в кінці переможницею стає, власне, беззбройна жінка. Не егоїзм, не ненависть перемогли, а Божа любов і весь римський імперіалістичний світ відкрився християнській вірі.


Слова Святого Письма завжди торкають будь-які моменти історії. Ця влада червоного дракона не тільки вказує на антихристиянську силу, яка переслідувала Святу Церкву у певному часі, але й разом з цим різні матеріалістичні диктатури всіх епох. Свідченням панування цього червоного дракона були великі диктаторські політичні системи минулого недалекого століття: фашизм, сталінський соціалізм, китайський комунізм і т.д., які проникли всі куточки людського існування, і в яких важко було передбачити, щоб могла вижити віра. Це були системи, які хотіли знищити Бога, який народився як дитина, ці ж ідеології хотіли безпощадно знищити Церкву і все її християнське надбання.


Також сьогодні показується цей червоний змій непереможним у різних його проявах і способах впливу. Особливо він існує в такому виді думання, яке каже: «Що за абсурд думати про Бога, що за така нісенітниця зберігати Божі Заповіді, це все пережитки минулого. Вартує тільки таке життя, яке живеться для себе. Поки маємо мало часу, бери, користай зі всього, що можливо для себе взяти. Вартує споживацтво, егоїзм, розваги, ось це є правдиве життя, так ми повинні жити». З таким думанням, очевидно, людина ослаблена думати про такого Бога, який створив людину, який Сам став дитиною і є правдивим Володарем всього світу.


Здається, що і сьогодні цей страшний монстр залишається непереможним, однак, правдою є і те, що Бог є сильнішим від сили зла. Божа любов перемагає все, а не егоїзм, який залишений на самознищення. Розглядаючи в такий спосіб різні історичні фігури, в яких проявляє себе червоний змій, бачимо також інший образ Святого Писання: “Жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок”. Цей образ також має багатогранне значення. Найперше, без сумніву, це є Пречиста Діва Марія, зодягнена у сонце, тобто в Бога, повністю перебуваючи в Ньому і ним живучи, Вона вся обрамлена і просякла Божественним світлом. Вінець Її із 12 зірок вказує на 12 поколінь Ізраїля, тобто на весь Божий Народ і сопричастя всіх святих. Місяць під Її стопами зображає образ смерті і смертності. Пресвята Діва Марія залишила поза собою смерть; Вона вся зодягнена в життя, взята в небо з тілом і душею до Божественної слави. Таким чином Вона сьогодні до всіх нас промовляє: «Будьте мужні, вкінці кінців переможе любов! Все моє життя було даром мене самої для Господа Бога і для моїх ближніх, всім моїм життям я говорила: «Ось я слугиня Господня». А тепер моє життя у служінні ввійшло до правдивого Життя. Майте довір’я до Бога, сміливість жити при всіх обставинах різних погроз дракона».


Це є перше значення жінки, яку проображує Діва Марія – знак перемоги любові, перемоги добра, перемоги Бога, знак потіхи і надії.


Пізніше ми бачимо цю жінку у різних терпіннях, яка мусить втікати, яка при пологах кричить у болях – це є Церква, яка у всі часи є подорожуючою паломницею і для всіх поколінь народжує наново Христа, несучи його з болем цьому терплячому світові. У всі часи переслідувана червоним драконом, живе мов у пустині. Але у всі часи Церква, вибраний Божий Народ живе світлом Божим і постійно живлений, як каже Святе Євангеліє, Богом, скріплений небесною поживою – Святим Євхаристійним хлібом. І ось так при всіх недомаганнях і труднощах, у різних обставинах Церква у всі часи, по різних куточках світу, терплячи, перемагає. Вона є тією присутністю і гарантією Божої любові, яка противиться ідеологіям ненависті, зла і егоїзму. Ми всі спостерігаємо, як злий дракон хоче сьогодні пожерти Бога, який стався людиною у малій дитинці.


Тому, не біймося Бога. Боротьба, яку веде Господь зі злом вказує на те, що Бог «немічний» є сильним – є правдивою силою. Свято Внебовзяття є для всіх нас, немов би закликом мати довір’я до Бога і також запрошенням до наслідування Пресвятої Богородиці до тієї міри, як Вона сама сказала: «Я слугиня Господня, я є вся для Бога». Це для нас урок, як ми повинні давати життя, а не відбирати його. Властиво, таким чином можемо йти шляхом любові, який полягає на загубленні, що в дійсності є віднайденням правдивого життя.


Дивімося на Пресвяту Богородицю, Внебовзяту, скріпім нашу віру і радіймо, бо Бог перемагає завжди. Ця віра, яка на перший погляд виглядає немічною, є правдивою силою світу. Любов сильніша за ненависть. Скажімо сьогодні разом зі Святою Єлизаветою: «Благословенна Ти між жінками, молимося до Тебе цілою Церквою, заступайся в небі за нас грішних завжди і на віки вічні». Амінь.