Велич Святого Франциска Асизького

Чому весь світ захоплюється особою Св. Франциска?
Тому що ця людина неба - як називають Св. Франциска – втілила в своєму житті ті ідеали, до яких прагнемо ми всі, але які не завжди нам вдається досягнути. Життєрадісність, свобода, миролюбність, злагода з усіма людьми та з навколишнім світом – це всі ті якості, які наповнювали яскравим світлом все життя цього святого з Асижу.
Однією з найбільш яскравих якостей Св. Франциска була життєрадісність. Протягом всього свого життя Франциск зберігав особливий настрій душі, який проявлявся у його відносинах з іншими. Радість, яка наповнювала просту і невинну душу Св. Франциска, походила з надзвичайного захоплення світом у всій його красі і багатогранності. Цю радість вносила в його серце також надія. Це була надія на добро, яка спонукала його промовляти: «Коли думаю про все те добро, яке мене чекає, то будь-яка турбота стає мені любою».
Наступна характеристика Св. Франциска – це його внутрішня свобода. Хоча Св. Франциск особисто не часто вживав слово свобода, все його життя було рідкісним виявом євангельської свободи. Людей вражала простота і невимушеність його жестів і вчинків. Як він зміг досягнути цього? – Зробивши милосердя своїм найвищим законом і покладаючись у всьому на Господа. Але ця внутрішня свобода походила передусім з його добровільної вбогості. Завдяки їй Св. Франциск був вільним від будь-яких земних пожадань і клопотів. Таким чином він став одним із тих людей, які «нічого не мають, але яким належить все».
Святого Франциска – як ми вже говорили – називають миротворцем. І насправді, всю свою красномовність він спрямовував на те, щоб згасити вогонь ненависті і неприязні між людьми, і щоб відновити мир. Франциск закликав до миру і злагоди різні класові угрупування мешканців свого міста, які постійно провадили між собою криваві війни. Він сприяв залагодженню мирних стосунків між містами, які раніше воювали між собою, примиряв духовенство з народом, він також змушував людей по-іншому – з любов’ю - відноситись до навколишнього світу, особливо до тварин.
Мир – як говорив Св. Франциск – походить з прощення. Намагаючись примирити старосту міста з єпископом Асижу, Св. Франциск додав до однієї із своїх відомих пісень такі слова: «Благословляю Тебе, Господи, за тих, хто прощає заради твоєї любові».
Для Франциска не існувало ворогів, кожна людина була для нього братом чи сестрою. Саме через це святий зумів реалізувати найбільше досягнення нашої епохи: він подолав всі міжособистісні бар’єри, які розділяли людей його часу, він не переставав проповідувати їм Христову любов, кидаючи насіння злагоди і примирення між людьми, які відрізнялися одні від одних культурою, походженням і релігією, він поширював братню любов, яка охоплює все Боже сотворіння.
Весь цей шлях, який вибрав Св. Франциск, можна назвати одним словом – хрест. Франциск був, і є до сьогодні, свідком тієї правди, яку Церква постійно ставить у центр свого життя. Можна сказати, що через свого вбогого слугу Бог захотів знову, так би мовити, «посадити на найвищій горі міста», тобто у своїй Церкві, дерево життя, яким є хрест.
Хрест провадив життям Франциска з моменту його навернення аж до смерті. Він полюбив Розп’ятого Христа; наслідуючи Його, він вибрав вбогість як спосіб життя. Під кінець свого земного шляху, відчуваючи наближення смерті, Св. Франциск підсумував своє духовне життя простими і одночасно глибокими словами: «Я пізнав Христа - розп’ятого і вбогого».