Беатифікація єпископа Карла Лів'єро

27-го травня, у світлий празник Зіслання Святого Духа, в містечку Чітта ді Кастелло, Кардинал-префект Конгрегації у справах святих, Хосе Сараїва Мартінс, здійснить чин беатифікації Слуги Божого Карла Лів’єро, місцевого єпископа і засновника Згромадження Малих Служебниць Пресвятого Серця.


Карло Лів’єро народився 29 травня 1866 р. у місті Віченца, Італія. Був висвяченим на священика 20 листопада 1888 року, а 6 січня 1910 р. Папа, Святий Пій Х, номінував Карла Лів’єро єпископом для містечка Чітта ді Кастелло. Як «добрий пастир» для своїх священиків, Слуга Божий постійно заохочував їх до глибокого духовного життя, практики чеснот і гарячої молитви. Він наказував священикам дбати за свої церкви і горливо звіщати Добру Новину нашого Спасителя. Єпископ Карло Лів’єро особливо опікувався бідними, заступаючись за тими, хто в суспільстві немав ніякого голосу і значення. Він усім людям, не зважаючи на їх походження і соціальний стан, приділяв свою увагу, тим самим шануючи права і гідність кожної особи.


Владика Карло жив в досить важку історичну епоху, кінець ХІХ і початок ХХ ст. В цей період народжувались нові течії безбожниць кого секуляризму та комуністичного соціалізму, які хотіли за будь-яку ціну знищити християнство, головно Католицьку Церкву своїми псевдо обіцянками про краще життя. Так звана філософська течія модернізму підбила основи здорової релігії та добрих засад політичного урядування. В тому часі Свята Церква і Папа переживали різні напади зі сторони радикальних модерністів, і саме Карло Лів’єро, ще будучи парохіяльним священиком, а опісля, єпископом, мужньо стояв в обороні Католицької Церкви на чолі зі Святішим Отцем. Коли Слугу Божого несправедливо оскаржували, то він себе ніколи не обороняв, але покірно зносив напастування ворогів, які його переслідували.


У цім контексті важкої ситуації, в яку потрапила вся Церква і людство, Монсеньйор Карло Лів’єро започаткував «Діло Пресвятого Серця»; це були харитативні заходи для надання допомоги і опіки покинутим бідним дітям, батьки яких пропали безвісті під час тогочасної війни. Тому він заснував у цих умовах чернече Згромадження Малих Служебниць Пресвятого Серця. 7-го липня 1932 р., коли Карло Лів’єро їхав до міста Пезаро, щоби відвідати малих дітей, які перебували під опікою молодого Згромадження Сестер, маючи вік 66 років, потрапив в автомобільну аварію, в якій закінчив своє життя.

Слуга Божий Карло Лів’єро мав надзвичайну побожність і довір’я до Божого Провидіння. Зі свідчення однієї монахині довідуємося про один цікавий випадок, який стався у його житті. Одного разу єпископ Карло поїхав на візитацію до дитячого притулку. Приїхавши туди, мав у його руці кредитний документ-вексель, яким він був зобов’язаний сплатити певну суму грошей у визначений термін. Переживаючи, що він немає відповідної суми грошей, Карло Лів’єро попросив усіх сестер клякнути на молитву і молитися до Божого Провидіння. Сталося непередбачене чудо. Коли єпископ вертався до свого єпископського дому, по дорозі йому на зустріч підійшла одна жінка, яку він ніколи не знав. Вона подала йому конверт, в якому була точна сума грошей, відповідно до тієї цифри, що була написана на банківськім векселі. Це ще раз доказує наскільки Слуга Божий був вірним Богові і довірявся Йому у найтрудніших хвилинах його життя.

Карло Лів’єро залишив по собі незатертий слід християнської любові, яка нікого не судить, але приймає усіх без різниці та особливого інтересу. Слуга Божий, якого буде беатифіковано 27 травня, постійно схилявся над малими потребуючими дітьми, вбогими, відкинутими суспільством особами, які зазнали несправедливості і утисків, тим самим показавши усім приклад наслідування милосердного серця Ісуса.