44-ий Світовий День Молитви за Покликання у Церкві

29-го квітня Католицька Церква відзначає 44-ий Світовий День Молитви за Покликання у Церкві під гаслом: «Покликання на служінні церковній спільноті». З цієї нагоди Святіший Отець Венедикт XVI написав Послання, в якому запрошує Божий народ роздумати над особливим зв’язком між покликанням і церковною спільнотою. Папа в своєму посланні бере за приклад перших Апостолів, яких покликав Ісус Христос. Спаситель, проходячи повз Галилейське море, звернувся до звичайних рибалок зі словами: "Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей" (Мк 1,17).
Як зазначує Папа, – Бог постійно вибирав осіб, які в безпосередній спосіб будуть з Ним співдіяти у реалізації Божих планів спасіння. У Старому Завіті ми бачимо особу Аврама, який був покликаний створити «великий народ», а також бачимо й Мойсея, вибраного на визволителя Ізраїля з Єгипетської неволі, перед нами постають пророки, призначені боронити Господні обітниці, укладені Богом зі своїм вибраним народом. А в Новому Завіті, Ісус Христос сам особисто запрошує кожного апостола до перебування з Ним і до участі в Його місійному післанництві. Для апостолів Спаситель вимолює в Небесного Отця під час Тайної Вечері єдність з Ним в одній любові, кажучи: «Об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них!» (Ів 17,26)
Фундаментом місії Церкви є вірність і тісна злука з Господом, яка робить Церкву народом Божим, в якому відображаються божественна таємниця та сопричасна любов Пресвятої Тройці. Беручи участь у Пресвятій Тайні Євхаристії, Божий народ під проводом своїх пастирів переживає таємницю глибокої єдності з Богом та з усіма братами. Євхаристія – це джерело церковної єдності, яка сприяє розквіту багатьох покликань для служіння Церкві.
Тому для кращого сприяння покликань Святіший Отець пропонує розвивати особливу душпастирську діяльність покликань, в якій плекатиметься церковна єдність і виховання до вірного слухання Божого голосу, насамперед у молитві. Папа підкреслює, що дар покликання потрібно безперервно випрошувати і спільно вимолювати, згідно заповіді Господа Ісуса Христа: «Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива» (Мт 9,38).
Це запрошення нашого Господа відповідає духові молитви «Отче Наш», яку навчив нас Господь, і яка, за словами Тертуліана, є «синтезом усієї Євангелії» (De Oratione, 1,6). ІІ Ватиканський Собор, як про це читаємо в Папському Посланні про молитву за покликання, висвітлив потребу виховувати молодих кандидатів до священства в правдивому дусі церковної єдності. Також в Апостольському Повчанні «Пастирів дам вам» (16), про священика говориться, як про слугу церковної єдності, який будує гармонійну єдність між багатьма різними покликаннями, харизмами та служіннями. А в Апостольському Повчанні «Богопосвячене Життя» (41), світлої пам’яті Слуга Божий Папа Іван Павло ІІ писав, що «братнє життя покликане віддзеркалювати глибину і багатство цього таїнства (сопричастя), що набирає форми людської спільноти, в якій оселилася Пресвята Трійця, щоб тривали в історії притаманні трьом Божим Особам дари сопричастя».
На закінчення свого Послання Вселенський Архієрей знову звернувся до теми Пресвятої Євхаристії, яка є необхідною духовною поживою для всіх слуг Євангелія – засобом зростання любові до Бога і ближніх. Євхаристійна любов є поживою і основою життя Церкви, тому що в літургії, в молитві церковної спільноти вірні пізнають Божу любов, відчувають живу присутність Бога і вчаться розпізнавати Його у щоденному житті. Святіший Отець звертається вкінці до Пресвятої Богородиці, молячись до Неї, щоби Вона заступалася за покликаними, і щоб ніколи не забракнуло в Божому народі слуг Божественної радості: священиків і богопосвячених осіб – пророчих свідків Христа та Його післанництва спасіння.