У пам'ять Чорнобиля

Радіопередача, присвячена 21-й річниці трагедії на Чорнобильській АЕС:


***************************************************************


“Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
І — пам’ятати!”
(Ліна Костенко)

Ці слова нашої великої поетеси перегукуються із словами Кофі Аннана, колишнього Генерального Секретаря ООН, сказаними у квітні 2000 року:

«Чорнобиль – як би нам хотілося забути це, слово. Чорнобильська катастрофа відкрила скриньку Пандори і випустила на світ невидимих ворогів і смутні страхи, що перебувають в людському розумі. Вірогідно, що більшість з нас вважає, що це залишилося в минулому. Однак, є дві важливі дві важливі причини, чому не можна забути цю трагедію. По-перше, якщо ми забудемо про Чорнобиль, зросте ризик подібних технологічних і екологічних катастроф в майбутньому. По-друге, більше семи мільйонів таких самих людей як ми, не можуть дозволити собі забути. Вони і дотепер страждають, страждають щодня, в результаті події, що сталася 14 років назад. Без сумніву, спадщина Чорнобиля залишиться з нами і з нашими потомками на багато поколінь вперед».

 
Та чомусь так стається, що про катастрофу, яка трапилася 26 квітня 1986 року, згадують лише напередодні цього дня. Лише в цей день, та й далеко не всі, намагаються зрозуміти і осягнути масштаби, як техногенної, так і людської катастрофи, яка принесла стільки скорботи. Вважають, що після вибуху на Чорнобильській АЕС радіоактивного опромінення зазнали майже дев'ять мільйонів мешканців Білорусі, Росії та України, а це перевищує кількість населення Австралії. Забруднено приблизно 155 тисяч квадратних кілометрів території, що становить майже половину загальної площі Італії. І наслідки Чорнобиля – найбільшої в історії людства техногенної катастрофи – ще довго відчуватимуть і сучасники, і прийдешні покоління. Її уроки ще повністю не осмислені, хоча вже два десятиліття людство живе в реальності, яка настала після того трагічного квітневого дня.

Про Чорнобиль написано багато – тисячі газетних і журнальних статей, книги, створено десятки документальних фільмів. Але дійсні масштаби катастрофи ще не вияснені до кінця і протягом не тільки десятиліть, але й, можливо, протягом життя кількох поколінь Чорнобиль залишиться не загоєною раною не лише в Україні, але й в усьому світі.

Сьогодні, 26 квітня, в день болючої згадки про чорний день нашої історії, з'єднаймось у молитві з нашими братами і сестрами, які несуть на собі невигоєні знаки цього лиха. До цього закликає і Папа Венедикт XVI, які минулого року сказав:

„Ще раз молячись за жертви цього лиха таких величезних масштабів і за тих, хто до цього часу носить на своєму тілі знаки від чорнобильської аварії, просімо в Господа світла для тих, хто відповідає за долю людства, щоб спільними зусиллями сприяти використанню будь-якої енергії на служіння миру, в пошані до потреб людини й природи”.

Отож, з криниці молитви черпаймо наснагу й надію на майбутнє. Нехай Господь упокоїть зі святими в мирі жертви Чорнобильської катастрофи та захистить наш народ та все людство перед усіма нещастями, спричининеними людським недбальством та байдужістю.

Зa всіх наших братів і сестер, які постраждали від Чорнобильського лиха, піднесімо молитву до Господа за посередництвом Пресвятої Богородиці. В усіх нещастях і потребах, в усіх випробуваннях, які доводиться нам зазнати, Пречиста Діва Марія нас не залишає, а вимолює і Бога ласк та милостей для знедоленого люду. „Пресвята Богородице, молися за нас!”