Послання Папи Венедикта XVI на Великий Піст

Послання
Святішого Отця Венедикта XVI
на Великий Піст 2007 року
«СПОГЛЯДАТИМУТЬ НА ТОГО, КОГО ПРОКОЛОЛИ» (Ів 19,37)

Дорогі брати й сестри!

«Споглядатимуть на Того, кого прокололи» (Ів 19,37). Саме ця біблійна тема спрямовує цього року наші великопосні роздуми. Великий Піст – це сприятливий час, щоб навчитися разом з Марією та Іваном, улюбленим учнем, стояти біля Того, Який на Хресті приносить в жертву своє життя за все людство. (пор. Ів 19,25). Тому, в цей час покути і молитви, з якнаживішою співучастю звернімо наш погляд на розп’ятого Христа, який, вмираючи на Голготі, нам повністю об’явив Божу любов. Тему любові я заторкнув в енцикліці Deus caritas est (Бог є Любов), підкреслюючи дві її основні форми: agape та eros.


Божа любов: agape та eros


Слово agape, яке часто зустрічається в Новому Завіті, означає жертвенну любов, яка шукає виключно добра іншого; слово eros означає, натомість, любов того, хто прагне осягнути те, чого йому не вистачає і прагне єдності з тим, кого любить. Любов, якою Бог нас огортає, без сумніву, є agape. І справді, чи може людина дати Богові щось доброго, чого Він ще не має? Все те, чим є і що має людське створіння – все це Божий дар: отже, це створіння в усьому потребує Бога. Але Божа любов – це також eros. У Старому Завіті Творець всесвіту виявляє до вибраного народу таку любов, яка перевищує будь-яку людську мотивацію. Пророк Осія висловлює це божественне прагнення за допомогою сміливих образів, як от любов чоловіка до невірної жінки (пор Ос 3,1-3); Єзекиїл, в свою чергу, говорячи про стосунки між Богом та народом Ізраїля, не боїться вживати палкі та пристрасні слова (пор Єз 16,1-22). Ці біблійні тексти вказують на те, що eros є частиною самого Божого серця: Всемогутній чекає на «так» від своїх створінь, як молодий наречений чекає його від нареченої. На жаль, від самих початків, людство, зведене брехнею Лукавого, замкнулося на Божу любов в ілюзії неможливої самодостатності (пор. Бт 3,1-7). Замикаючись у собі, Адам віддалився від того джерела життя, яким є сам Бог, і став першим з тих, «яких страх смерті все життя тримав у рабстві» (Євр 2,15). Але Бог не визнав себе переможеним, навпаки, «ні» людини стало немовби вирішальним поштовхом, який Його спонукав виявити свою любов в усій її відкупительній силі.


Хрест об’являє повноту Божої любові

Саме в таїнстві Хреста повністю виявляється нестримна могутність милосердя Небесного Отця. Щоб наново здобути любов свого сотворіння, Він погодився заплатити найвищу ціну: кров свого Єдинородного Сина. Смерть, яка для першого Адама була знаком крайньої самотності й безсилля, таким чином перетворилася у найвищий акт любові й свободи нового Адама. Тому, разом з святим Максимом Ісповідником, можна ствердити, що Христос «помер, якщо можна так висловитись, божественно, тому що помер добровільно». (Ambigua, 91, 1956). На Хресті виявляється Божа любов-eros до нас. І насправді, eros є, за словами Псевдо-Діонізія, тією силою, «яка не дозволяє тому, хто любить, залишатися в собі самому, але спонукає його єднатися з тим, кого любить» (De divinis nominibus, IV, 13: PG 3, 712). Чи існує «безумніша» любов-eros (N. Cabasilas, Vita in Cristo, 648) від тієї, яка спонукала Божого Сина з’єднатися з нами до тієї міри, щоб перетерпіти немов Свої, наслідки наших злочинів?


«Той, кого прокололи»

Дорогі брати й сестри, погляньмо на Христа, пробитого на Хресті! Саме Він є найбільш вражаючим об’явленням Божої любові, любові, в якій eros та agape, зовсім не протиставляються, але взаємно просвітлюють одна одну. На Хресті сам Бог випрошує любові Свого створіння: Він прагне любові кожного з нас. Святий Апостол Тома визнає Ісуса як «Господа і Бога», вклавши руку в рану на Його боці. Немає нічого дивного в тому, що численні святі знайшли в Ісусовому Серці найзворушливіший вираз цього таїнства любові. Можна навіть сказати, що об’явлення Божої любові-eros до людей є, в дійсності, найвищим виразом Його любові-agape. Насправді, лише та любов, в якій поєднується безкорисливе дарування себе і палке прагнення взаємності, наповнює захопленням, яке вчиняє легкими навіть і найважчі жертви. Ісус сказав: «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе» (Ів 12,32). Відповідь, якої Господь так гаряче прагне від нас, це передусім те, щоб ми прийняли Його любов і дозволили, щоб Він притягав нас до Себе. Але не вистачає лише прийняти Його любов. Необхідно відповісти на таку любов і старатися передавати її іншим: Христос «притягає мене до Себе», щоби з’єднатись зі мною, щоб я навчився любити братів Його ж любов’ю.


Кров і вода

«Споглядатимуть на Того, кого прокололи» (Ів 19,37). З довір’ям споглядаймо на пробитий бік Ісуса, з якого випливають «кров і вода» (Ів 19,34)! Отці Церкви розуміли ці елементи як символи Святих Тайн Хрещення і Євхаристії. Водою Хрещення, завдяки діянню Святого Духа, нам відкривається близькість триєдиної любові. На Великопоснному шляху, усвідомлюючи наше Хрещення, ми заохочені вийти із себе самих, щоб відкритися, у повному довір’ї, милосердним обіймам Отця (пор. Св. Іван Золотоустий, Катехизи, 3,14 і наст). Кров, символ любові Доброго Пастиря, в особливий спосіб спливає на нас у євхаристійному таїнстві: «Пресвята Євхаристія включає нас у жертовний акт Ісуса… нею ми включені у динаміку Його жертвоприношення». (Enc. Deus caritas est, 13). Переживаймо, отже, Великий Піст, як «євхаристійний» час, протягом якого, приймаючи любов Ісуса, навчимося поширювати її навколо нас кожним жестом і словом. Споглядання «Того, кого прокололи», спонукає нас, таким чином, відкрити серця для інших, впізнаючи рани, завдані гідності людської істоти; спонукає нас особливо поборювати кожну форму зневаги до життя і використання іншої особи, а також – полегшувати багатьом людям драму самотності і забутості. Нехай Великий Піст стане для кожного християнина оновленим досвідом Божої любові, подарованої нам в Христі, любові, яку ми, в свою чергу, кожного дня повинні «повертати» ближньому, передовсім тому, що страждає або перебуває в нужді. Лише таким чином зможемо повністю взяти участь в пасхальній радості. Маріє, Мати Прекрасної Любові, веди нас цим великопісним шляхом – дорогою справжнього навернення до Христової любові. Вам, дорогі брати й сестри, бажаю плідного великопосного подвигу, з любов’ю уділяючи всім вам особливе Апостольське благословення.


Ватикан, 21 листопада 2006 року

Венедикт XVI
Папа Римський