Апостольський візит Папи Венедикта XVI до Туреччини (14)

Далі повертаємось до останнього дня перебування Папи в Туреччині. У п’ятницю, 1 грудня 2006 року, Свята Літургія в римо-католицькому катедральному храмі міста Стамбула розпочалась о 8-ій годині ранку за місцевим часом. Цей храм був споруджений 1846 року і так, як усі церкви Туреччини, не має куполів, бо їх дозволено мати тільки мечетям та будівлям, пов’язаним з мусульманською традицією. Катедра присвячена Святому Духові, а біля престола знаходяться мощі декількох святих, серед яких Святого Папи Ліна, що загинув мученицькою смерть 69-го року. Він, як знаємо, був першим наступником Святого Апостола Петра.


На подвір’ї храму на постаменті височить статуя Папи Венедикта XV. Монумент встановили турки 1919 року, ще за життя Папи, викарбувавши напис: «Великому Папі світової трагедії, Венедиктові XV, добродієві народів, без різниці національності чи релігії, на знак признання – Схід». Під час І світової війни Папа Венедикт XV настійливо виступав на захист миру, докладаючи всі можливі зусилля для допомоги жертвам воєнних дій.

Венедикт XVI прибув до катедри о 8:30 ранку і його зустріла група дітей, які довго й гаряче скандували його ім’я. Папі вручили 4 білі голубки, які він випустив в повітря. Потім Святіший Отець поблагословив нову статую Папи Івана ХХІІІ, яка призначена для церкви святого Антонія в місті Стамбулі, яка цього року відзначає своє сторіччя.

У Божественній Літургії, яку очолив Святіший Отець брали участь також і Вселенський Патріарх Вартоломей І, Патріарх Вірменської Апостольської Церкви Месроб ІІ, архиєпископ-митрополит Сірійської Православної Церкви Філуксінос Юзуф Четін та представники протестантських Церков.

Відправа Служби Божої велась латинською, турецькою, французькою, німецькою, сірійською, вірменською, арамейською, арабською та іспанською мовами, адже католицька спільнота Туреччини об’єднує вірних різних обрядів та мов, але всі вони об’єднані однією вірою. Співали різні 4 хори.

Святішого Отця привітав Апостольський вікарій римо-католицької Церкви у Стамбулі, єпископ Луї Пельотре. У проповіді, виголошеній французькою мовою, серед іншого Венедикт XVI сказав:
«У цьому катедральному храмі Святого Духа, бажаю подякувати Господеві за все, що Він звершив в історії людства і благати для всіх дарів Духа святості. Так, як писав святий Павло, Святий Дух є постійним джерелом нашої віри та єдності. Він збуджує в нас справжнє пізнання Ісуса і наповняє наші уста словами віри, які допомагають нам визнавати Господа. Так, ми насправді є блаженними, коли Святий Дух відкриває наші душі до радості вірити і коли дозволяє нам ввійти до великої сім’ї християн, Своєї Церкви, такої відмінної у різноманітностях дарів, обов’язків та діяльності (...) Виявляти Святого Духа, жити при Святому Духові, не означає жити тільки для себе, але навчитись постійно пристосовуватись до самого Христа Ісуса, стаючи таким, як Він, слугою Своїх ближніх .....
Двадцять сім років тому, у цій самій церкві, мій попередник Слуга Божий Іван Павло ІІ висловлював побажання, щоб світанок нового тисячоріччя зміг: ”піднятися над Церквою, яка віднайшла свою повну єдність, щоб серед неприязних напружень світу, краще свідчити, неперевершену Божу любов, виявлену у Його Сині Ісусі Христі”. Це побажання ще не здійснилось, але прагнення Папи є й далі тим самим і спонукує нас усіх Христових послідовників, що йдемо вперед з нашими зволіканнями та слабкостями шляхом, який веде до єдності, щоб безупинно діяти ”для добра всіх”, ставлячи екуменічну перспективу на першому місці наших церковних турбот. Таким чином, ми дійсно будемо жити Святим Духом Ісуса Христа, на служінні для спільного добра.
Як можна не згадати ще один гарний символ, який вживає святий Павло, говорячи про Церкву, а це образ будови, в якій каміння з’єднані одне з одним, щоб створити один будинок, і в якому наріжний камінь, на якому все опирається – це Христос? Це Він джерело нового життя, даного нам Отцем, у Святому Дусі.(...)
У світі, де людям так важко ділити між собою земні блага, і де виникає справедлива турбота нестачею води, цього такого дорогоцінного для життя добра, Церква відкриває, що вона володіє ще більшим добром. Від Христа вона одержала завдання звіщати Його Євангеліє аж до кінців землі, передаючи сучасним людям добру новину, яка не тільки освічує, але й змінює їхнє життя, аж до тієї міри, щоб побороти саму смерть. Ця Добра Новина є не тільки Слово, але це Особа, сам Христос, воскреслий, живий! (...)
З благодаттю Святих Тайн, вода яка виплила з Його пробитого боку на хресті, стала джерелом, яке вирує, ”рікою живої води”, дар, якого ніхто не може спинити і який повертає життя. Як могли б християни затримати тільки для себе те, що вони отримали? Як могли б привласнити цей скарб і приховати це джерело?
Вашим громадам відомий, сумирний шлях, день за днем супроводжуючи тих, що не поділяють вашої віри, але заявляють, ”що мають віру Авраама і, що разом з нами поклоняються одному, милосердному Богові”. Ви добре знаєте, що Церква не бажає нічого нікому нав’язувати а тільки бажає одного: могти вільно жити, щоб виявляти Того, Якого не може приховувати, тобто Христа Ісуса, Який нас полюбив аж до кінця на Хресті і дав нам Свого Духа, живу присутність Бога серед нас і в глибині нас самих. Будьте завжди відкритими до Христового Духа і, таким чином, станете чуйними до тих, що прагнуть справедливості, миру, гідності і пошани до себе і своїх братів. Жийте між собою за словом Господнім: ”З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати” (Ів 13,35).

Під час богослуження Папа Венедикт XVI і Патріарх Вартоломей обмінялись поцілунком миру, а закінчуючи Святу Літурію, спочатку уділив благословення Вселенський Патріарх Вартоломей І, а потім Святіший Отець Венедикт XVI.