Молитви за жертви Голодомору і політичних репресій в Україні

25 листопада в Україні відзначили День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій. У Києві в Софійському соборі у спільній поминальній молитві за участю церковних ієрархів і керівників Української держави на чолі з президентом Віктором Ющенком були Глава Української Греко-Католицької Церкви кардинал Любомир Гузар і Заступник Голови Конференції Римо-Католицьких Єпископів України єпископ-ординарій луцький Маркіян Трофим’як.

У місті Жовкві Львівської області відбулося перепоховання 270 останків жертв комуністичного режиму, які три роки тому були знайдені під час ремонтних робіт у Василіянському монастирі. Після ІІ світової війни, коли радянські власті вигнали монахів Чину Святого Василія Великого з їхньої обителі у Жовкві, монастирське приміщення зайняли війська міністерства внутрішніх справ. Серед закатованих там цивільних осіб були чоловіки, жінки і діти. Були позбавлені життя цілі родини, – розповів в інтерв’ю для Радіо Ватикану Голова львівської благодійної правозахисної організації “Меморіал” пан Євген Гринів. Це підтверджують виявлені в архівах матеріали, зокрема світлини жертв. Після Панахиди, яку священики місцевих церков відправили на центральному майдані Жовкви, останки жертв політичних репресій були поховані на місцевому цвинтарі.

У Львові за участю духовенства Української Греко-Католицької Церкви, Української Православної Церкви київського патріархату і Української Автокефальної Православної Церкви відбулося перепоховання 150 останків жертв політичних репресій, які були ексгумовані на Кортумовій горі та на подвір’ї тюрми, розташованій на колишній вулиці Лонцького. Після мітингу-реквієму біля пам’ятника жертвам політичних репресій процесія попрямувала вулицями міста на Личаківський цвинтар. Спільну молитву очолив архиєпископ Львівський Української Греко-Католицької Церкви Владика Ігор Возьняк, який у своєму слові, зокрема, сказав: “Ми зібралися сьогодні тут, щоб помолитися та гідним перепохованням вшанувати тих, хто невинно постраждав від жорстокого та безпощадного колишнього радянського державного режиму. Багато невинних жертв залягло в землю, і то не тільки дорослих, але й дітей не жаліла гостра куля, випущена хижацькою рукою з мерзотним серцем у грудях. Трудно подумати, скільки злоби і ненависті може вміщати людська душа та серце, щоб нищити невинних, а тим більше дітей. Навіть для винних існує суд і певні міри та вимоги людські, а не звіряча розправа. Як назвемо убитих та ганебною рукою замордованих? Мучениками, що померли з любов’ю до свого народу та свого краю, до своєї традиції і взагалі, що вони були людьми, пов’язані доброю ідеєю. Ганебні вороги старалися загортати свої криваві сліди землею, скидаючи тіла у викопані наспіх рови чи замуровуючи цеглою поміж стінами. Але земля, на котрій стоїмо, свята, бо вона – твір Божий, і в свій час та промовляє. Здебільшого вона мовчить та приймає тіла усіх: праведників та грішників. Але прийде час, і вона всіх віддасть у руки Господні, щоб з’єдналися душі з тілами. Усі відповідатимуть за свої вчинки перед Богом, ангелами і людьми. Ніхто і ніщо Богом не забуте. Можна тільки з щирим покаянням перепросити Бога за скоєні мерзенні вчинки. Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті. Ми зібралися сюди, не щоби когось судити, бо й самі незабаром будемо суджені. Але стверджуємо факти, що довершилися на нашій землі, які промовляють до кожної особи. Ті факти повинні послужити нам, щоб боронити людину та правду, її права і право на життя,” – підкреслив у своєму слові архиєпископ Ігор Возняк.

О 16-тій годині за київським часом по всіх храмах задзвонили дзвони. Хвилиною мовчання Україна вшанувала пам’ять усіх жертв Голодомору і політичних репресій.
 (Для Радіо Ватикану, К. Чавага, Львів)