Папа Венедикт XVI у Німеччині
Апостольські відвідини Баварії - 11

Вчора, коли виходила в ефір наша вечірня передача, в катедральному храмі Реґензбурґа відбувалася екуменічна молитовна зустріч Вселенського Архиєрея з представниками різних Церков та християнських спільнот Баварії. В екуменічному богослужінні взяли участь, зокрема, Єпископ Фрідріх Євангелицько-Лютеранської Церкви Баварії та Митрополит Аґостінос, Греко-Православної Церкви в Баварії, а також члени Комісії з питань екуменізму Єпископської конференції Німеччини.

У виконанні православного хору прозвучав гімн «Світло тихе», під час якого були запалені свічки на престолі, що згідно з обрядом під час відправи урочистої Вечірні в візантійській традиції. А представники протестантських церков читали визначені частини із Святого Письма.

Між співом псалмів молитви прочитали вищезгадані єпископ Фрідріх і Митрополит Аґостінос, а також Владика Людвіґ, католицький єпископ Реґензбурґа. Після прочитання уривка з Першого Послання Івана Богослова, лютеранський єпископ Фрідріх виголосив коментар, тоді православні церковнослов’янською мовою проспівали тропар св. Івана Золотоустого перед реліквіярієм з його мощами, після чого Святіший Отець Венедикт XVI виголосив проповідь.

«Ми тут зібралися – православні, католицькі та протестантські християни – щоб разом проспівати вечірню молитву Богові. Серцем цього богослужіння є псалми (...) Ця година є благодатною, з факту, що ми можемо в цей спосіб разом молитися і, звертаючись до Господа, можемо одночасно зростати в єдності також і між нами», – розпочав свою проповідь Святіший Отець. Спершу Папа сердечно привітав представників Православної Церкви. Венедикт ХVІ пригадав, що за кілька днів в Белграді продовжиться богословський діалог на фундаментальну тему коінонії, тобто спільності, сопричастя. Підкреслюючи: «Наша коінонія є, насамперед, спільністю з Отцем і Його Сином Ісусом Христом в Дусі Святому; є спільністю з самим Триєдиним Богом, яка стає можлива завдяки Господу, Його втіленню і зісланню Святого Духа. Це сопричастя із Богом творить опісля також спільність між людьми (...) Я сподіваюсь і молюся за те, щоб ці зустрічі принесли плоди, щоб, як і спільність з живим Богом, який нас єднає, так і спільність між нами у вірі, переданій апостолами, поглиблювалися і дозрівали аж до цієї повної єдності, з якої світ зможе розпізнати, що Ісус Христос насправді посланий Богом, Син Божий, Спаситель світу. «Щоб світ вірив» необхідно, щоб ми були одно: серйозність цієї справи мусить оживляти наш діалог», – додав Вселенський Архиєрей.

Звертаючись із словами привітання до друзів протестантів, Венедикт ХVІ пригадав спільні зусилля, яких доклали як католики, так і протестанти, щоб знайти порозуміння щодо доктрини виправдання вірою. Підкреслюючи, що праця над цією доктриною ще не завершена, що тема виправдання вірою займає одне з головних місць у богослов’ї нашого часу, Святіший Отець зазначив, що дуже часто сучасна людина не усвідомлює факту, що перед Богом ми усі є боржниками і що гріх може бути подоланий лише з ініціативи Господа Бога; а байдужість до теми виправдання вірою і прощення гріхів виявляє послаблення нашого зв’язку із Богом. Тому Папа вказав на перше завдання, яке нас чекає – віднайти живого Бога у нашому житті.

Після слів привітання Вселенський Архиєрей запросив усіх призадуматись над прочитаним текстом першого послання св. апостола Івана. Насамперед, зосереджуючи увагу над словами 15 стишка 4 розділу: «Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі». Св. Іван вказує, що віра вирізняє християн серед інших людей; тобто, віра, що Христос є Сином Божим, який прийшов у світ, прийнявши людське тіло; віра, що Христос є Богом. «У ці часи міжрелігійних зустрічей легко піддатись спокусі дещо послабити це найсуттєвіше визнання або навіть приховати його. Але цим ми не робимо жодної послуги ані зустрічі, ані діалогу. Цим ми лишень вчиняємо Бога менш доступним для інших і для нас самих. Важливо, щоб у дискутуванні ми виявляли наше сприйняття Бога у найповніший спосіб, а не лише частковий. Щоб бути здатними до цього, мусить зростати і поглиблюватись наш особистий зв’язок із Христом і наша любов до Нього. У цьому нашому спільному визнанні віри і в цьому нашому спільному завданні між нами не існує ніякого поділу. Хочемо молитись, щоб цей спільний фундамент завжди ще більше укріплювався», – додав Святіший Отець.

Розвиваючи другу тему, Папа Венедикт ХVІ ще раз перечитав 14 стишок 4 розділу із першого послання св. Івана: «І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина – Спаса світу». Зупиняючись над словом «свідчимо», Папа зазначив: «Визнання віри мусить стати свідченням». Хто вірить – мусить бути свідком Ісуса Христа. Св. Іван Богослов пише: «І ми бачили...» – цим підкреслюючи факт, що лише хто бачить, може бути свідком. Але св. апостол припускає, що і ми, майбутні покоління, можемо бути тими, які «бачать», а як наслідок – можемо бути свідками. «Молімо, отже, Господа, щоб зробив нас зрячими! Взаємно допомагаймо одні одним розвивати цю здатність, щоб ми могли вчинити зрячими також і людей нашого часу» – сказав далі Папа, додаючи, що бути свідком Ісуса Христа, означає вести відповідний спосіб життя, слухаючи Його слів.

А на закінчення Святіший Отець зупинився у своїх роздумах над ключовим словом сьогоднішнього читання – «agape», любов. Бо сама вона все «огортає». Цитуючи 16 стишок 4 розділу: «Ми пізнали і увірували в ту любов», Папа ствердив, що людина може вірити любові. «Засвідчуймо нашу віру так, щоб вона виявлялась як сила любові, «щоб світ увірував», – закінчив свою проповідь Вселенський Архиєрей.

На закінчення усі разом молилися за єдність християн, після чого лютеранський єпископ Фрідріх, православний митрополит Аґостінос і католицький владика Людвіґ по-черзі урочисто поблагословили вірних, а тоді Апостольське благословення уділив Святіший Отець Венедикт XVI. Зустріч закінчилась піснею-гімном “Cristus vincit“, тобто «Христос перемагає».