Папа Венедикт XVI в санктуарії Пресвятого Обличчя в Маноппелло

Маноппелло – невеличке містечко, розташоване в італійському регіоні Абруццо, яке вже 5 сторіч зберігає в санктуарії Пресвятого Обличчя давню християнську реліквію – льняну тканину з відбитим на ній обличчям Ісуса Христа, сьогодні вранці (01.01.06) з надзвичайним ентузіазмом приймало Святішого Отця Венедикта XVI, що прибув сюди з духовним паломництвом, яке тривало приблизно 2 години.

Площа навколо церкви не змогла вмістити більше як 8.000 вірних, а у самому храмі зібрались священики, богопосвячені особи та семінаристи дієцезії Кієті-Васто, на території якої лежить санктуарій Пресвятого Обличчя.

Саме цього року відзначається 500-річчя від дня, коли до Маноппелло була привезена свята реліквія й єпископ Бруно Форте був запросив кардинала Йозефа Рацінґера, який вже здавна цікавився науковими дослідженнями, пов’язаними з цим нерукотворним образом, відвідати санктуарій. Коли кардинала Рацінґера обрали Папою, єпископ Бруно Форте вже не сподівався на можливість таких відвідин, але коли пригадав про це Святішому Отцеві, той підтвердив своє бажання помолитись перед цим святим образом.

Згідно із давньою християнською традицією – це та хустина, яку під час хресної дороги Вероніка подала Ісусові, щоб Він міг витерти Своє лице від поту і крові. На тканині в чудесний спосіб відбилось Христове обличчя.

Сучасні наукові дослідження підтверджують, що «портрет» на полотні не намальований фарбою, ані не має жодних слідів пігментації. Це дуже тоненька, майже прозора льняна тканина, на якій відбито Ісусове обличчя.

Дослідниця цієї реліквії, німецька монахиня Сестра Бландіна Паскаліс Шлемер встановила, що нерукотворний образ обличчя, відбитий на полотні, яка зберігається в Маноппелло, повністю відповідає обличчю, відбитому на Туринській плащаниці, в яку, за традицією, було загорнуте Христове тіло після розп’яття.

Таким чином, як підтверджує також і Отець Гайнріх Пфайффер, ТІ, професор Папського Григоріянського університету в Римі, що вже довгими роками займається дослідженнями цієї реліквії, вона могла би бути тією хусткою, яка вкривала обличчя Ісуса після зняття з хреста і потім була накрита плащаницею, в яку було загорнуте Христове тіло у гробі. Про це знаходимо згадку в Євангелії від святого Івана: "Приходить тоді за ним (Іваном) Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить, а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці" (Ів 20,6-7).
Отець Пфайффер провів докладні дослідження історичного шляху, яким протягом сторіч пройшла ця свята реліквія і підтвердив, що саме цей образ послужив зразком для найперших ікон Ісуса Христа. Протягом кількох сторіч вона була невіддільна від плащаниці, яка тепер зберігається в італійському місті Турині, потім була привезена до Риму, протягом довгого часу її шлях був невідомим, аж поки 500 років тому, переходячи з рук в руки, образ не опинився в Маноппелло.

Священики з Ордену Капуцинів, які отримали цей нерукотворний образ на початку 17-го сторіччя, помістили його між склом, вставивши в дубову рамку. Тепер свята реліквія оздоблена мистецькою срібною рамою.

Відвідини храму Пресвятого Обличчя в Маноппелло Святішим Отцем Венедиктом XVI не були підтвердженням однієї чи другої гіпотези про походження нерукотворного образа, бо він побував тут як Пастир, що відбув духовне паломництво до Христового Обличчя.

Папа щиро подякував вірним за гарячий прийом, підкресливши, що Церква – це одна велика родина, і коли вона зібрана разом, це підтверджує живу віру. Венедикт XVI окремо звернувся до хворих, запевнивши згадку за них у своїх молитвах, і, зі свого боку, просив хворих молитись і за нього. Присутня молодь з ентузіазмом зустріла слова привітання Папи.
«Усі ми, – сказав Папа, – за словами псалмоспівця шукаємо Господнє Обличчя. В цьому полягає і мета мого візиту – разом стараємось краще пізнати Христове Обличчя, щоб з Нього зачерпнути сили любові і миру, які вказують також і шлях нашого життя».

У церкві Венедикт XVI у тиші довго молився перед нерукотворним образом, вдивляючись у риси Пресвятого Обличчя, а потім провів молитву разом з присутнім духовенством, звернувшись до них із проповіддю, в якій, серед іншого, наголосив, що саме священики та духовні особи, прикладом власного щоденного життя, повинні вказувати вірним шлях віри, дорогу, яка веде відкриття Божого Обличчя, закінчивши біблійним благословенням: «Нехай Господь благословить вас і охороняє! Нехай Господь осяє вас своїм обличчям та милує вас! Нехай Господь поверне своє обличчя до вас і уділить вам мир!»