Загальна аудієнція зі Святішим Отцем Венедиктом XVI
30 серпня 2006 р.

Сьогодні (30.08.06) в залі ім. Папи Павла VI в Ватикані відбулася щотижнева загальна аудієнція Святішого Отця Венедикта XVI з вірними і прочанами, яких зібралося коло десяти тисяч. Ведучи далі катехитичні повчання про святих Апостолів, сьогодні Вселенський Архиєрей зупинився на постаті святого Апостола і Євангелиста Матея. Як зазначив Папа, не є легкою справою повністю окреслити його постать, бо маємо про нього лише нечисленні відомості. Те, що можемо зробити, це роздумувати над тим, як представляє Апостола свята Євангелія.


Святий Матей постійно присутній у переліку Дванадцятьох Апостолів, яких вибрав Ісус. Його ім’я з єврейської мови перекладається як «Божий дар». Перше канонічне Євангеліє, яке й називається Євангелієм від Матея, представляє його у списку Дванадцятьох Апостолів, додаючи, що він був митарем. Таким чином його ототожнюють з тим же чоловіком, який сидів при брамі і збирав мито і якого Ісус покликав: «Іди за мною!» А він встав і пішов за Ним. (пор. Мт 9,9). Також і святі Євангелисти Марко та Лука описують покликання митаря, який сидів при брамі, але називають його «Леві». З Євангелій випливає, що свою працю збирача мита він виконував в Капернаумі, де Ісус гостював в домі Симона Петра.


Уже з цих простих фактів, – мовив Святіший Отець, – можемо знайти теми для роздумів. Першим висновком може бути той факт, що Ісус приймає до гурту своїх найближчих людину, яку, згідно з тодішніми переконаннями, поширеними в ізраїльському народі, сприймали як публічного грішника, бо митарі не лише розпоряджалися грошима, які вважалися нечистими, бо походили від інших народів, а й співпрацювали з чужоземною владою, яку ізраїльський народ ненавидів. Саме тому Євангелії об’єднують разом «митарів та грішників» (пор. Мт 9,10; Лк 15,1), або «митарів та блудниць» (Мт 21,31). Громадська думка прирівнювала їх до злодіїв, несправедливих, лихварів. Отже, з цього факту робимо висновок, що Ісус нікого не виключає зі своєї дружби. А навіть саме тоді, коли Він був за столом в домі Матея-Леві, відповідаючи на закиди присутніх сказав: "Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних." (Мк 2, 17).


Добра Новина полягає саме в цьому: в дарі Божої благодаті грішникові. А навіть у відомій притчі про митаря і фарисея, які ввійшли до храму на молитву, Ісус Христос ставить покірного митаря як приклад довіри до Божого милосердя: в той час, коли фарисей нахвалявся своєю моральною досконалістю, «митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!». І Ісус додав: «Кажу Вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, – вивищений» (пор. Лк 18,14). В особі святого Матея Євангелії пропонують нам справжній парадокс: той, хто на перший погляд є дуже далеким від святості, може стати прикладом того, як потрібно приймати Боже милосердя, дозволяючи іншим побачити чудесні наслідки такого кроку в його власному існуванні.


Іншою темою для роздумів, яка походить з євангельських розповідей, є той факт, що святий Матей негайно відповів на Христовий поклик: «він встав і пішов за ним». Стислість цієї фрази ясно підкреслює його готовність відповісти на покликання. Цей крок означав для нього покинути все, особливо те, що гарантувало йому певний заробіток, навіть якщо й часто несправедливий і безчесний. Очевидно, він розумів, що близькість з Ісусом не дозволяла йому продовжувати праці, не згідні з Божим наказом. Цей критерій можна застосувати і до теперішніх часів: також і сьогодні не можна прив’язуватись до речей, незгідних з наслідуванням Христа, як наприклад до нечесного багатства. Одного разу Ісус сказав до багатого юнака: “Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною” (Мт 19, 21). Святий Матей саме так і вчинив.


Святіший Отець також пригадав, що Традиція первісної Церкви згідна в тому, що авторство першої Євангелії належить святому Матеєві. Так, наприклад, давньохристиянський історик Євсевій згадує про те, що Апостол Матей, який спочатку проповідував між євреями, коли вирішив податись до інших народів, записав Євангеліє, яке проповідував рідною мовою. (Пор. Євсевій з Кесарії, Hist. eccl. III,24,6). «Ми не маємо Євангелії, написаної святим Матеєм по-єврейськи чи по-арамійськи, але в Євангелії, написаній грецькою мовою, яку маємо, в певний спосіб й надалі чуємо, переконливий голос митаря Матея, який, ставши Апостолом, і далі звіщав спасенне Боже милосердя, а ми, слухаючи це послання святого Матея, постійно роздумуймо над ним, щоб і нам навчитися вставати і впевнено йти за Ісусом», – закінчив сьогоднішню катехизу Святіший Отець Венедикт XVI, після чого коротко виклавши її найпоширенішими мовами та привітавши прибулих паломників їхніми рідними мовами, уділив Апостольське благословення.