«Круціята Визволення Людини» в Україні

Ініціаторами безалкогольних весіль та різних забав на Поділлі стали випускники курсів тамадів, які на базі Інституту Релігійних Наук Кам’янець-Подільської римо-католицької дієцезії в місті Городку Хмельницької області організувала “Круціята Визволення Людини” в Україні. Круціята розпочала свою діяльність в Україні кільканадцять років тому разом із Рухом “Світло-Життя”. Першими до Круціяти зголосилися учасники оазових реколекцій для родин Домашньої Церкви, а потім почала приєднуватися молодь і старші особи. Вони відважилися змінювати хворі суспільні звичаї, допомагаючи людям, які залежні від алкоголю. Серед тих, хто прагне боротися за визволення народу від алкоголізму та інших залежностей, є подружжя, літні особи і діти – люди різних конфесій. Діяльність Круціяти полягає не тільки в стриманості від алкоголю, але й в творенні нового, здорового способу життя, а також молитві і допомозі людям залежним, стверджує модератор “Круціяти Визволення Людини” отець Ярослав Ґонсьорек, що є душпастирем у селі Гвардійському біля міста Хмельницького.

У декількох парафіях Кам’янець-Подільської дієцезії щомісяця відбуваються молитовно-формаційні зустрічі Круціяти, а також реколекції, профілактичні заходи для дітей та молоді. Кожного року в останню суботу-неділю жовтня відбувається Всеукраїнське Паломництво «Круціяти Визволення Людини». Місцями таких паломництв вже були римо-католицькі парафії у Гвардійському та Писарівці на Хмельниччині, в Барі та Мурафі на Вінниччині. Цьогорічне, П’яте Всеукраїнське Паломництво «Круціяти Визволення Людини» відбудеться 28-29 жовтня у місті Кам’янці-Подільському.

Послухаємо свідчень тих, хто завдяки «Круціяті Визволення Людини» позбувся залежності від алкоголю.

Пані Ірина говорить, що вступити до Круціяти її спонукало бажання допомогти своєму чоловікові Олексію. “Коли я запропонувала йому, щоб ми підписали Круціяту, про це не було й мови, – згадує жінка. – Чоловік працював на спиртзаводі, і в нас на столі завжди стояв чистий спирт. Та я чекала і молилась. Прийшов час, і я стала кандидатом Круціяти за згодою чоловіка. Проживши так рік, ми разом поїхали на реколекції для сімей Домашньої Церкви, де чоловік теж вступив в Круціяту. Незадовго до Круціяти також приєдналися мої і чоловікові брати, і тепер нас вже шестеро. Наш син йшов до війська, і ми влаштували йому безалкогольні проводи.

Три роки я не наважувалася стати членом «Круціяти Визволення Людини», – не приховує пані Ірина. – Чомусь боялася, але тепер я цього страху не маю. Я написала синові листа про те, що підписала декларацію «Круціяти Визволення Людини» на постійно, і одержала від нього таку відповідь: “Дякую тобі, мамо!”

А це вже свідчення Ірининого чоловіка пана Олексія: “Скажу про себе, бо найкраще може говорити про алкоголізм той, хто сам пережив це. Випивки з друзями, колегами по роботі... – і я поступово став залежним. Я просив Бога, щоб якось мені допоміг, бо вже не міг так жити і не знав, що робити. Дякую Богові, що послав мені “Симона” – мою жінку, моїх дітей, які допомогли мені. Дякую Богові за своє визволення. Вже три роки я зовсім не вживаю алкоголю. Сплю спокійно і не маю страху. Я щасливий! За це – слава Богу!” – дякує пан Олексій, котрий позбувся залежності від алкоголю завдяки «Круціяті Визволення Людини».

Статистика подає сумні дані про подальше зростання алкоголізму серед української молоді й підлітків. До таких, ще зовсім недавно, зараховували Олега. Він почав вживати алкоголь у 15 років. Спочатку трішки, потім все більше і більше. “Коли я прокидався, – згадує Олег, – наді мною плакала моя мама. Мені було шкода її, але я нічого не міг вдіяти. Минав час, і я відчував, що став залежним. Та я не знав, що робити. Життя для мене було темним. Мене тішила одна думка: коли повернуся з війська, стану новою людиною, знайду собі дружину і перестану пити. Коли я повернувся з війська, мене зустріли мої давні “друзі”, і я почав пити все більше і більше. Прийшов час, коли я одружився, знайшов добру роботу. Та п’ять днів на тиждень я повертався додому п’яний. Я бачив, що моя жінка постійно плакала. Вона ходила до храму, молилася за мене. Мені було шкода її. Знову приходили думки про самогубство. Коли я був на реколекціях, на які поїхав шукати допомоги, вперше почув про «Круціяту Визволення Людини». Раніше знав лише про кодування, яке насправді не допомагає, і я у нього не вірив. Бог дав мені силу підписати там Круціяту на 5 років. Я не знав, чи втримаюсь і як це буде, але надіявся на Бога. Мені більше не було на кого надіятися, бо ніхто не міг мене підтримати. Всі тільки нарікали і говорили: “Краще б його посадили у в’язницю.” Коли повернувся з реколекцій, в домі була велика радість. Сьогодні я вже 5 років, як жодного разу не взяв до рота спиртного. Я буваю на весіллях, іменинах. Ісус Христос мене підтримує, і я відчуваю цю підтримку. Ні разу я не подумав про самогубство. Мені хочеться жити, і моє життя має сенс. Слава Богу!” Пану Олегові нині вже 30 років, і він щасливий.
 (Для Радіо Ватикану, К. Чавага, Львів)