Сьогодні, в другу неділю після Зіслання Святого Духа за старим стилем, в багатьох
містах і селах України святкують Празник Пресвятої Євхаристії, який хоча й припадав
на минулий четвер, зазвичай переносять на неділю.
Вулицями і площами наших
міст пройшли процесії з Найсвятішими Тілом і Кров’ю Господа і Бога нашого Ісуса Христа
під видами хліба і вина. Попереду часто крокували діточки у святковому білому одязі,
з щасливими усмішками на устах, які сьогодні вперше прийняли урочисте Святе Причастя.
Встеляючи пелюстками квітів дорогу, якою за ними крокував Ісус, вони виявляли Йому
свою відданість і любов. За священиком йшли вірні, співаючи побожних пісень, молячись,
а ті, хто зустрічав ці процесії, приклякали, віддаючи шану Небесному Гостеві…
Чому
ми, християни, виносимо з наших храмів цей дорогоцінний скарб, і йдемо за ним вулицями
наших міст і сіл, підносячи його й перед тими, хто не є віруючими, а може й ворогами
Церкви? Що це означає для нас і для суспільства, для оточуючого нас світу? Влучно
на це запитання минулої неділі відповів Святіший Отець Венедикт XVI, який свою недільну
катехизу перед молитвою «Ангел Господній» присвятив Празникові Пресвятої Євхаристії,
адже в Церквах, які дотримуються нового календарного стилю, він припадав саме цього
дня. Папа пояснив, що цим жестом ми прагнемо «ввести Хліб, що зійшов з неба, у щоденність
нашого життя, бажаємо, щоб Ісус крокував там, де ходимо ми, жив там, де мешкаємо ми.
Наш світ, наші обставини повинні стати Його храмом. Християнська спільнота в цей святковий
день звіщає, що для неї Пресвята Євхаристія є усім, є її життям, є джерелом любові,
яка перемагає смерть».
Очевидно, кожен християнин повинен бути свідомим
того, що поряд з ним завжди є Господь Бог. А цей жест, ця Його видима присутність
в місцях щоденного перебування, повинна зміцнити цю віру, повинна додати сил щоденно
й відважно свідчити про Нього навіть перед вороже наставленим суспільством.
Але
присутність Євхаристійного Ісуса у нашій повсякденності не обмежується щорічними святковими
процесіями. Ми ніколи не повинні забувати про те, що найкращим знаком пошани до Найсвятіших
Тайн є приймання Святого Причастя щоразу, коли беремо участь у Службі Божій. Приймаючи
Христа з чистим серцем, обмитим у святій Тайні Покаяння, ми стаємо дієвими учасниками
щоденної Євхаристійної процесії, беручи Його до наших домівок, наших родин і спільнот,
повертаємося з Ним до наших буденних клопотів і обов’язків. І, будьмо певні, що завжди
відчуватимемо Його допомогу.