Апостольські відвідини Польщі Папою Венедиктом ХVI - (25-28 травня 2006 року). П'ятниця,
26 травня (1)
Слова
пісні «Не бійтесь, відкрийте двері Христові», які належать святої пам’яті Папі Іванові
Павлові ІІ, а саме ними він був розпочав свій понтифікат, стали гімном апостольських
відвідин Польщі його наступником, Святішим Отцем Венедиктом ХVІ. І ними починаємо
розповідь про другий день перебування Папи у Польщі.
Сьогодні вранці
Венедикт ХVІ відправив у Варшаві урочисту Святу Літургію, в якій взяли участь сотні
тисяч прочан, пополудні відвідав Марійський санктуарій на Ясній горі в Ченстохові,
де на зустріч із Святішим Отцем чекали тисячі богопосвячених осіб – монахи, сестри-монахині,
семінаристи, члени церковних рухів. Звідти Папа прибуде до Кракова.
Перш, ніж
докладніше розповісти про сьогоднішні події апостольської подорожі Святішого Отця
до Польщі, повернемось до вчорашнього вечора, адже саме тоді, коли виходила в ефір
наша передача, відбувалась екуменічна зустріч Вселенського Архиєрея з представниками
інших віровизнань
Вона проходила в лютеранській церкві Пресв.Тройці, де
було відправлено Літургію Слова. Минулими десятиріччями у цій церкві вже відбулись
численні екуменічні зустрічі. Ось так 9 червня 1991 року Папа Іван Павло ІІ очолив
тут молитву за екуменізм. Святіший Отець Венедикт XVI зустрінувся з преставниками
7-ох Церков, які входять в Польську Екуменічну раду і також представниками деяких
інших релігій.
«Нас єднає сьогодні тут бажання зустрінутись, щоб у спільній
молитві, віддати, славу і шану нашому Господеві Ісусові Христові: ”Йому, що полюбив
нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю своєю, і зробив нас царством священиків Богові
й Отцеві своєму” (Од 1,5-6), - сказав Папа. Ми вдячні нашому Господеві, що нас збирає
разом, що дає Свого Духа і дозволяє нам - не зважаючи на те, що нас ще роз’єднує
– кликати ”Авва, Отче”. Ми переконані, що Він постійно вставляється за нас, і просить:
”Щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив
їх, як ізлюбив мене”(Ів 17,23).
Разом з вами дякую за дар цієї зустрічі
та спільної молитви. Бачу в ній один з етапів здійснення мого сильного наміру, зробленого
на початку мого понтифікату, тобто вважати за першість мого служіння привернення повної
та видимої єдності між християнами.
Завданням Христових учнів, завданням кожного
із нас, є прямувати до такої єдності, щоб ми, як християни, ставали видимим знаком
Його спасенної Благовісті, зверненої до кожної людської особи.
Господь нам
дозволив зробити багато кроків в напрямку взаємного зрозуміння та наближення.
Зауважуємо
великий поступ на шляху екуменізму, але, однак, завжди чекаємо чогось більшого. Є
багато ближніх, які очікують від нас дару любові, довір’я, свідчення, конкретної
духовної та матеріяльної допомоги.
Здається, що, незважаючи на всі різниці
які треба подолати у сфері міжконфесійного діалогу, можна по-праву застосувати харитативну
допомогу до екуменічної спільноти Христових учнів, які шукають повної єдності. Всі
ми можемо включитись у співпрацю задля потребуючих, використовуючи цю мережу взаємостосунків,
яка є плодом діалогу та спільної дії. У дусі євангельської заповіді треба взяти на
себе це повне дбання служіння потребуючим ближнім, ким би вони не були.
Друге
питання, на яке хочу звернути увагу, - сказав Папа, - стосується подружнього життя
і сім’ї. Знаємо, що у християнських спільнотах, які покликані свідчити любов, родина
займає особливе місце. У сучасному світі, в якому помножуються міжнародні та міжкультурні
стосунки, дедалі частіше на сімейне життя рішається молодь, що походить з різних
традицій, відмінних релігій, та різних християнських віровизнань. Потрібно взаємної
зичливості, зрозуміння та зрілості віри, як з боку подружньої пари, так і громад,
з яких походять.
Покладаючи все наше довір’я на Христа, Який об’явив нам Своє
ім’я, кожного дня прямуймо до повности братерського поєднання. Нехай Христова молитва
спричинить, щоб Його Церква на землі, в її таїнстві та видимій єдності, дедалі більше
стає спільнотою любові, в якій віддзеркалюється єдність Отця, Сина і Святого Духа».