Кілька думок на Неділю Самарянки

Відомо, що свої знання ми поглиблюємо тоді, коли зустрічаємось з чимось новим. Коли йтимемо крізь наші будні, виконуючи щодня одне і те ж заняття, то нічого не навчимося. Лише тоді, коли натрапляємо на нові обставини, починаємо роздумувати, аналізувати, і, таким чином, розвивається наш інтелект.


Четверта неділя після Великодня в нашому Літургійному календарі називається Неділею про самарянку. У цей день на Святій Літургії чуємо уривок з Євангелії від св. Івана, у якому розповідається про жінку-самарянку, яка, виконуючи свої щоденні обов’язки, при криниці зустріла Спасителя. Ця зустріч показує нам, що може трапитись з людиною, коли перед нею з’являється нова дійсність – дійсність буття з Богом.


Ісус Христос почав розмову з тією, з якою, згідно з тогочасними звичаями, не повинен був говорити, бо вона була чужинкою. Розмовляючи з нею, Він поширив її знання про Бога, а також відкрив себе як Месію, представив себе тим, Який може дати води живої. Самарянка не могла зрозуміти, про яку воду йшлося, бо її думки все ще перебували біля тієї криниці, при якій відбулася зустріч. Але згодом вона збагнула про що йдеться й відразу побігла до міста, щоб поділитися новиною із земляками, і їх привести до Христа.


Самарянка зацікавилась змістом Ісусових слів і наслідком того був духовний зріст та кращі стосунки з Богом. Причиною було те, що вона до кінця захотіла вислухати Його слова.


Ісус Христос продовжує подібну працю між нами й до сьогодні. Ми схожі на ту жінку, на яку біля криниці чекає Спаситель. Чекає, коли ми прийдемо до Нього на молитві, щоб поглибити наше знання про Бога. Ми повинні вчитися від самарянки відкривати наші серці до науки, яку звіщає Ісус Христос. Він ввійшов в наше життя, щоб допомогти нам переродитись, стати людьми, згідними з Божим задумом. Щоб це сталося, мусимо поглибити наше християнське життя. Для того потрібно серйозно призадуматись над наукою Спасителя, а це приведе нас до доброго співжиття з Богом.


Часто певні події доводять до непорозуміння, до зневіри. Це трапляється в різних ділянках нашого життя, та найчастіше – в духовній сфері. Завдяки Христовій науці, яка заохочує нас до застанови над зв’язком з нашим Творцем, ми духовно зростаємо.


Самарянка зовсім щиро і відверто поставилась до Ісуса та Його науки і ця щирість змінила її поведінку на кращу. Робімо і ми так само, і тоді Христос дасть нам напитися „води живої”.