2006-05-17 14:46:26

Загальна аудієнція зі Святішим Отцем Венедиктом XVI
17 травня 2006 р.


Сьогодні на площі св. Петра у Ватикані знову зібралися кілька десятків тисяч паломників та туристів, щоб зустрітись зі Святішим Отцем Венедиктом XVI на загальній аудієнції, вислухати його катехитичне повчання та отримати Апостольське Благословення.


Сьогоднішня катехиза Папи, продовжуючи тему апостольського служіння і його значення для церковної спільноти, була присвячена особі св. Апостола Петра.


Святіший Отець відзначив, що св. Апостол Петро, очевидно, що після самого Ісуса Христа, є найбільш згадуваною особою Новозавітних писань. Його згадують під різними іменами, а саме Кифа, що з єврейської мови означає те ж, що з грецької Петро, тобто камінь, скеля; а також Симон, син Йони. З текстів Святого Письма знаємо, що він походив з Витсаїди, містечка на східному побережжі Галилейського моря. Разом з своїм братом Андрієм та з Заведеєм, батьком Якова та Івана мав маленьке рибальське підприємство. Знаємо також про його щирі релігійні пошуки, адже разом зі своїм братом він подався аж у Юдею, щоб слухати проповіді Івана Христителя. Петро був віруючим євреєм, який визнавав дійову присутність Бога в історії свого народу.


Євангелії розповідають, – продовжував Папа, – що Симон, якому Ісус надав ім’я Петро, був одним з перших чотирьох учнів Спасителя, до яких згодом додається й митар Леві, згідно з тогочасним звичаєм, що учитель-равин мав 5 послідовників. Коли ж Христос з п’яти перейшов до дванадцяти, тим самим об’явив новизну свого посланництва: Він прийшов, щоб об’єднати новий, есхатологічний Ізраїль, символом якого було число 12, яке відповідало 12 поколінням Ізраїля.


В Євангеліях зустрічаємо Симона як людину впевнену й імпульсивну, яка готова навіть силою захищати свою правоту, і, в той же час, знаходимо його інколи невторопного, боязкого, та, не зважаючи на це, чесного, здатного до щирого покаяння. Можемо також відчитати його духовне зростання, точкою відліку якого стало покликання Ісуса. Це сталося у звичайний день, коли Симон був зайнятий буденною працею – риболовлею. Ісус, проповідуючи на березі Генезаретського озера, зауважив два човни, біля яких рибалки полоскали сіті. Тож сівши у човен Петра, попросив його трохи відплисти і продовжував навчати, а коли закінчив, то звернувся до власника, щоб той закинув сіті. Ісус не був досвідченим у риболовлі, та рибалка Симон, довірився цьому дивному Учителеві, а після чудесного улову закликав: «Господи, відійди від мене, бо я грішник». Христос заспокоїв його, кажучи: «Не бійся! Від сьогодні будеш рибалкою людей». Петро погоджується стати співучасником цієї великої пригоди, а будучи щирим, визнає свою обмеженість, але вірить в того, хто його кличе, а тому своїм «так» стає Ісусовим учнем.


Наступним визначальним моментом духовного розвитку Петра, – зазначив Святіший Отець, – була подія, що трапилась у Филиповій Кесарії. Ісус поставив учням конкретне запитання: «За кого мене мають люди?». Але Христові не вистачає почутої відповіді, Він бажає, щоб ті, які заповзялися іти за Ним, проявили свою особисту поставу, а тому запитує: «А ви, що кажете про мене: хто я?» Саме Петро відповідає за всіх: «Ти – Христос», що означає Месія. Це Петрове визнання, що не походить від тіла і крові, але дане Отцем, що в небі, носить в собі зародок майбутнього сповідування віри Церкви. Однак, Петро тоді ще не зрозумів повноти глибокого значення Христового посланництва, що виявилося вже під час наступного моменту, коли, почувши Ісусові пророцтва про Свої страждання і смерть, Симон взяв Його вбік і почав докоряти. Петро уявляє Месію як «Божественну людину», що сповнить очікування народу, нав’язуючи всім свою владу, але Ісус виявляє себе як «Бог, що став людиною», що не відповідає на такі сподівання натовпу, пропонуючи дорогу покори і терпіння. В цьому полягає альтернатива: надати перевагу власним сподіванням, відкинувши Христа, чи прийняти Його в правді Його посланництва, відхиляючи на бік надто людські сподівання.


Петро, отримавши Христову відповідь: «Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське» зрозумів, що означає по-справжньому наслідувати Христа. Цей момент є його другим покликанням: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною». Петро приймає це запрошення і продовжує свій шлях, наслідуючи Учителя.


Святіший Отець також коротко передав цю катехизу французькою, англійською, німецькою, іспанською та португальською мовами, привітав паломників, крім вже згаданих, також, польською, чеською, словенською та литовською мовами та уділив Апостольське благословення.








All the contents on this site are copyrighted ©.