Папа Венедикт XVI про Пресвяту Богородицю в Енцикліці "Deus caritas est" - "Бог є любов"

У своїй першій Енцикліці "Deus caritas est" - "Бог є любов", Святіший Отець присвятив Пресвятій Богородиці, яку в травні християнський світ звеличує з особливою набожністю, ось такі слова:


(...)
41. Серед святих вирізняється Марія, Мати Господа та дзеркало усякої святості. В Євангелії від Святого Луки знаходимо Її в служінні милосердної любові своїй родичці Єлизаветі, в якої залишається «місяців зо три» (1,56), щоб допомогти їй в останні місяці вагітності. «Magnificat anima mea Dominum», - каже Вона з нагоди цих відвідин, - «Величає душа моя Господа», висловлюючи цим усю програму Свого життя: не ставити саму себе в центр, але дати простір Богові, Якого зустрічаємо як в молитві, так і в служінні ближньому – тільки тоді світ стане добрим. Марія є великою саме тому, що не старається про власну велич, але про Божу. Вона покірна: не бажає бути нічим іншим, як слугинею Господньою (пор. Лк 1,38.48). Вона знає, що сприятиме спасінню світу не тоді, коли виконує своє діло, а повністю віддаючись до розпорядження Божій волі. Це жінка надії: лише тому, що вірить Божим обітницям і очікує спасіння Ізраїля, ангел може прийти до Неї і покликати Її до вирішального служіння тим обітницям. Вона є жінкою віри: «Щаслива ти, що повірила», - каже Єлизавета (пор. Лк 1,45). Magnificat (Величання) – це, так би мовити, портрет Її душі, повністю витканий з ниток Святого Письма, з ниток Слова Божого. Таким чином, виявляється, що в Божому Слові Вона, насправді, почуває Себе, немов у власному домі, природно звідти виходячи і туди повертаючись. Вона говорить і думає Божим Словом; Боже Слово стає Її словом і Її слово народжується із Слова Божого. Отже, крім того виявляється, що Її думки співзвучні з Божими думками, що Її воля йде в парі з волею Божою. Вона, внутрішньо просякнута Божим Словом, може стати Матір’ю воплоченого Слова. Нарешті, це жінка, яка любить. Чи могло би бути інакше? Як віруюча, яка у вірі думає, згідно з Божою думкою і бажає, згідно з Божою волею, Вона може бути тільки жінкою, яка любить. Ми це відчуваємо в мовчазних жестах, про які розповідають євангельські розповіді про Христове дитинство. Бачимо це в делікатності, з якою в Кані помічає потребу молдодят і представляє її Ісусові. Бачимо це в покорі, з якою відступає на другий план під час прилюдного життя Ісуса Христа, знаючи, що тепер Син має заснувати нову родину і що година Матері настане тільки під час хреста, що буде справжньою годиною Ісуса (див.Ів 2,4;13,1).Отже тоді, коли учні втечуть, Вона залишиться під хрестом (див. Ів 25-27); пізніше, під час П’ятидесятниці, вони будуть горнутися навколо Неї в очікуванні Святого Духа.


42. До життя святих належить не тільки їхня земна біографія, але також і їхнє життя та діяльність в Бозі після смерті. На прикладі святих стає очевидним: хто наближається до Бога, не віддаляється від людей, але стає їм насправді близьким. В нікому не бачимо цього виразніше, як в Марії. Слова Розп’ятого до учня – до Івана і через нього до всіх Ісусових учнів: „Ось Мати Твоя” (Ів 19,27) - в кожному наступному поколінні наново справдиться. Марія дійсно стала Матір’ю всіх віруючих. До Їі материнської доброти, як і до чистоти і дівичої краси, звертаються люди всіх часів і з усіх частин світу із своїми потребами й надіями, зі своїми радощами і стражданнями, в їхній самотності, як також у досвіді спільного життя. І завжди зазнають дару Її доброти, відчувають невичерпну любов, яку Вона виливає з глибин Свого серця. Свідчення вдячності, які звернені до Неї з усіх континентів і культур, є визнанням тієї чистої любові, яка не шукає себе самої, а просто бажає добра. Разом з тим, почитання вірних виражає непомильну інтуїцію, як така любов є можливою: вона стає такою завдяки найглибшому зв’язкові з Богом, силою якого ми стаємо повністю Ним просякнуті – це умова, яка дозволяє тим, хто напився з джерела Божої любові, в свою чергу, стати джерелом, „з якого потечуть ріки води живої” (пор. Ів 7,38). Марія, Діва, Мати вказує нам, чим є любов і де її джерело, де її постійно оновлена сила. Їй ввіряємо Церкву, її місію служіння любові:


Свята Маріє, Мати Божа,
Ти дарувала світові справжнє світло,
Ісуса, Твого Сина – Сина Божого.
Ти повністю віддалась
Божому покликові
і так стала джерелом доброти, яка випливає з Нього.
Покажи нам Ісуса. Веди нас до Нього.
Навчи нас пізнавати Його і любити,
щоб також і ми могли
стати здатними на справжню любов
і бути джерелами води живої
серед спрагненого світу.