Промова Папи Венедикта XVI перед молитвою "Ангел Господній"
2 квітня 2006 року

Вчора, в неділю 2 квітня, перед молитвою Ангел Господній, Святіший Отець Венедикт XVI звернувся до вірних з наступним повчанням:

Перш за все Святіший Отець пригадав, що саме рік тому, в ці години Папа Іван Павло ІІ, доживав останні години своєї земної мандрівки, мандрівки, яка була сповнена Віри, любові та надії, яка залишила глибокий слід в житті людства та Церкви.


Папа Венедикт XVI пригадав останні духовні переживання Івана Павла ІІ під час Великого посту минулого року, коли, здоланий недугою, він вперше за час свого понтифікату не міг взяти участь у хресній дорозі в Колізеї, та уважно слідкував за нею по телебаченні, тримаючи у руках розп’яття. У світлий празник Воскресіння Христового Іван Павло ІІ своєю рукою уділив благословення “Urbi et Orbi” (Містові та світу), вже не маючи сили вимовити вголос слова благословення. Це благословення несло в собі багато терпіння та було дуже зворушливим, залишившись для нас свідченням його бажання довести своє служіння до кінця.


Святіший Отець підкреслив, що його попередник помер так, як завжди жив – спонукуваний своєю відвагою віри, віддаючись в руки Богові та поручаючи себе під опіку Пресвятої Богородиці.


В річницю його переходу від землі до дому Небесного Отця можемо себе запитати, що нам залишив цей великий Папа, який ввів церкву в Третє тисячоріччя. Залишена ним спадщина величезна, але його довгий понтифікат можемо підсумувати кількома словами, якими він розпочав його тут на площі св. Петра 22 жовтня 1978 року: «Відкрийте двері Христові». Цей заклик Іван Павло ІІ втілив у своїй особі, та своїй місії наслідника святого Апостола Петра, зокрема своєю програмою апостольських подорожей. Відвідуючи країни всього світу та зустрічаючи там маси народу, церковні спільноти, урядовців, релігійних лідерів він підтвердив ці свої слова. Він завжди проповідував Христа, пропонуючи всім так, як це зробив ІІ Ватиканський собор, відповіді на людські очікування свободи, справедливості та миру. Він любив повторювати, що Христос – Спаситель людини, єдиний справжній Спаситель, кожної людини зокрема та людства в цілому.


В останні роки його життя Господь поступово позбавляв його усього, уподібнюючи до Себе. І коли він вже не міг подорожувати, а потім ані ходити, і, наприкінці, навіть говорити, його жест, його проповідь звелась до найбільш необхідного: дарування себе іншим аж до кінця. Його смерть стала завершенням свідчення віри, яке заторкнуло серця багатьох людей доброї волі. Іван Павло ІІ покинув нас в суботу, посвячену Пресвятій Богородиці, до якої він завжди відчував синівську набожність», - пригадав Папа.


Після молитви Ангел Господній Папа уділив всім апостольське благословення.